1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Мне опротивела жизнь; дам волю моей жалобе, в горечи души буду говорить.

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Я Богу скажу: «Не осуждай меня. Скажи же, что Ты против меня имеешь?»

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Или Тебе нравится быть жестоким, презирать создание Твоих рук, одобряя замыслы нечестивых?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Разве плотские у Тебя глаза? Разве смотришь Ты, словно смертный смотрит?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Разве Твои дни, как дни смертных, и года, как у человека,

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

что Ты торопишься найти мою вину и выискать мой грех –

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

хоть и знаешь, что я невиновен? Никто меня от Тебя не спасет.

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Руки Твои вылепили и создали меня, а теперьТы губишь меня?

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Вспомни, что Ты вылепил меня, как из глины. Неужели ныне вернешь меня в прах?

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Не Ты ли излил меня, как молоко, и сгустил меня, как творог;

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

одел меня кожей и плотью, скрепил костями и жилами?

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Ты мне жизнь даровал и явил мне милость, и Твоей заботой хранился мой дух.

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Но вот то, что Ты в сердце Своем сокрыл, и я знаю, что Ты это задумал:

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

если я согрешу, Ты выследишь и не отпустишь мне грех.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Если я виновен – горе мне! Но если и прав, мне головы не поднять, потому что горю от стыда и пресыщен бедствием.

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Если голову подниму, Ты бросаешься на меня, как лев, вновь и вновь поражая меня чудесами.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Приводишь новых свидетелей против меня, умножаешь против меня Свой гнев, и все новые и новые войска бросаешь на меня. Иов просит Бога отступить от него

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Зачем Ты вывел меня из чрева? Лучше бы я умер, и никто не увидел бы меня.

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Как бы я хотел никогда не жить, сразу из утробы перенестись в могилу!

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Разве дни моей жизни не кратки? Отступи от меня, чтобы утешиться мне на миг,

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

прежде чем в путь безвозвратный отправлюсь, в край мрака и смертной мглы,

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

в землю кромешной ночи, в тот неустроенный край смертной мглы, где сам свет подобен тьме.