1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Está mi alma hastiada de mi vida; Daré libre curso a mi queja, Hablaré en la amargura de mi alma.

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Diré a Dios: No me condenes; Hazme entender por qué contiendes conmigo.

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

¿Te parece bien que me oprimas, Que deseches la obra de tus manos, Y que favorezcas los designios de los impíos?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

¿Tienes tú acaso ojos de carne? ¿Ves tú como ve el hombre?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

¿Son tus días como los días del hombre, O tus años como los días de un mortal,

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Para que inquieras mi iniquidad, Y busques mi pecado,

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Aunque tú sabes que no soy impío, Y que no hay quien de tu mano me libre?

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Tus manos me hicieron y me formaron; ¿Y luego te vuelves y me deshaces?

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Acuérdate que como a barro me diste forma; ¿Y en polvo me has de volver?

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

¿No me vertiste como leche, Y como queso me cuajaste?

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Me vestiste de piel y carne, Y me tejiste con huesos y nervios.

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Vida y misericordia me concediste, Y tu cuidado guardó mi espíritu.

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Pero he aquí lo que guardabas en tu corazón; Ahora sé que pensabas esto.

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Que si pecaba, me observarías vigilante, Y no me absolverías de mi iniquidad.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Si soy culpable, ¡ay de mí! Y si soy justo, no levantaré mi cabeza, Estando hastiado de deshonra, y de verme afligido.

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Si mi cabeza se alzase, cual león tú me cazarías, Y de nuevo mostrarías tu gigantesco poder contra mí.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Renuevas contra mí tus pruebas testificales, Y aumentas conmigo tu furor como tropas de relevo.

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

¿Por qué me sacaste de la matriz? Hubiera yo expirado, y ningún ojo me habría visto.

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Sería como si nunca hubiera existido, Conducido desde el vientre a la sepultura.

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

¿No son pocos mis días? Cesa, pues, y déjame, para que me consuele un poco,

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Antes que me vaya para no volver, A la región de las tinieblas de sombra de muerte;

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Tierra de oscuridad, lóbrega, Como sombra de muerte y sin orden, Y donde la luz misma es como densas tinieblas.