1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Volvió Job a reanudar su discurso, y dijo:

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

¡Quién me volviese como en los meses pasados, Como en los días en que Dios velaba sobre mí,

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

Cuando hacía resplandecer sobre mi cabeza su lámpara, A cuya luz yo caminaba en la oscuridad;

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Como fui en los días de mi madurez, Cuando el favor de Dios velaba sobre mi tienda;

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Cuando aún estaba conmigo el Omnipotente, Y mis hijos alrededor de mí;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Cuando lavaba yo mis pies en leche, Y la piedra me derramaba ríos de aceite!

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Cuando yo salía a la puerta de la ciudad, Y en la plaza hacía preparar mi asiento,

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Los jóvenes se retiraban al verme; Y los ancianos se levantaban, y se quedaban de pie.

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

Los jefes detenían sus palabras; Ponían la mano sobre su boca.

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

La voz de los principales enmudecía, Y su lengua se pegaba a su paladar.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Los oídos que me oían me llamaban bienaventurado, Y los ojos que me veían me daban testimonio,

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Porque yo libraba al pobre que clamaba, Y al huérfano que carecía de ayudador.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

La bendición del que iba a perecer venía sobre mí, Y al corazón de la viuda yo daba alegría.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Me vestía de justicia, y ella me cubría; Como manto y diadema era mi rectitud.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Yo era ojos para el ciego, Y pies para el cojo.

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

A los menesterosos era como un padre, Y de la causa del desconocido me informaba con diligencia;

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Quebrantaba los colmillos del inicuo, Y de sus dientes hacía soltar la presa.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Decía yo: En mi nido moriré, Y como arena multiplicaré mis días.

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Mi raíz está al alcance de las aguas, Y en mis ramas se posa el rocío.

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Mi gloria se renueva en mí, Y mi arco se fortalece en mi mano.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Me escuchaban con expectación, Y callaban para oír mi consejo.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Tras mi palabra no replicaban, Y mis razonamientos destilaban sobre ellos.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Me esperaban como a la lluvia, Y abrían su boca como a la lluvia tardía.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Si yo les sonreía, apenas lo creían; Y no se perdían la luz de mi rostro.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Yo les indicaba el camino de ellos, y me sentaba entre ellos como el jefe; Y moraba como un rey en medio de su ejército, Como el que consuela a los que lloran.