1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Y reanudó Job su discurso, y dijo:

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

“¡Quién me diera volver a ser como en meses pasados, Como en los días en que Dios velaba sobre mí;

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

Cuando Su lámpara resplandecía sobre mi cabeza, Y a Su luz caminaba yo en las tinieblas;

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Como era yo en los días de mi juventud, Cuando el favor de Dios estaba sobre mi tienda;

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Cuando el Todopoderoso (Shaddai) estaba aún conmigo, Y mis hijos en derredor mío;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Cuando en leche se bañaban mis pies, Y la roca me derramaba ríos de aceite!

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Cuando yo salía a la puerta de la ciudad, Cuando en la plaza tomaba mi asiento,

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Me veían los jóvenes y se escondían, Y los ancianos se levantaban y permanecían en pie.

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

Los príncipes dejaban de hablar Y ponían la mano sobre su boca;

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

La voz de los nobles se apagaba, Y la lengua se les pegaba al paladar.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Porque el oído que oía me llamaba bienaventurado, Y el ojo que veía daba testimonio de mí;

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Porque yo libraba al pobre que clamaba, Y al huérfano que no tenía quien lo ayudara.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Venía sobre mí la bendición del que estaba a punto de perecer, Y el corazón de la viuda yo llenaba de gozo.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

De justicia me vestía, y ella me cubría; Como manto y turbante era mi derecho.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Ojos era yo para el ciego, Y pies para el cojo.

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

Padre era para los necesitados, Y examinaba la causa que no conocía.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Quebraba los colmillos del impío, Y de sus dientes arrancaba la presa.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Entonces pensaba: ‘En mi nido moriré, Y multiplicaré mis días como la arena.

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Mi raíz se extiende hacia las aguas, Y el rocío se posa de noche en mi rama.

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Conmigo siempre es nueva mi gloria, Y mi arco en mi mano se renueva.’

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Me escuchaban y esperaban, Y guardaban silencio para oír mi consejo.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Después de mis palabras no hablaban de nuevo, Y sobre ellos caía gota a gota mi discurso.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Me esperaban como a la lluvia, Y abrían su boca como a lluvia de primavera.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Yo les sonreía cuando ellos no creían, Y no abatían la luz de mi rostro.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Les escogía el camino y me sentaba como jefe, Y moraba como rey entre las tropas, Como el que consuela a los que lloran.