1 А Йов відповів та й сказав:

Entonces Job respondió:

2 К оли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

“¡Oh, si pudiera pesarse mi sufrimiento, Y ponerse en la balanza junto con mi calamidad!

3 т о тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Porque pesarían ahora más que la arena de los mares; Por eso mis palabras han sido precipitadas.

4 Б о в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Porque las flechas del Todopoderoso (Shaddai) están clavadas en mí, Cuyo veneno bebe mi espíritu; Contra mí se juntan los terrores de Dios.

5 Ч и дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

¿Acaso rebuzna el asno montés junto a su hierba, O muge el buey junto a su forraje?

6 Ч и без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

¿Se come sin sal lo insípido, O hay gusto en la clara del huevo ?

7 Ч ого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Mi alma se niega a tocar estas cosas; Son alimento repugnante para mí.

8 О , коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

¡Quién me diera que mi petición se cumpliera, Que Dios me concediera mi anhelo,

9 О , коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Que Dios consintiera en aplastarme, Que soltara Su mano y acabara conmigo!

10 т о була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Pero aún tengo consuelo, Y me regocijo en el dolor sin tregua, Que no he negado las palabras del Santo.

11 Я ка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¿Cuál es mi fuerza, para que yo espere, Y cuál es mi fin, para que yo resista ?

12 Ч и сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

¿Es mi fuerza la fuerza de las piedras, O es mi carne de bronce?

13 Ч и не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

¿Es que mi ayuda no está dentro de mí, Y está alejado de mí todo auxilio ?

14 Д ля того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Para el abatido, debe haber compasión de parte de su amigo; No sea que abandone el temor (la reverencia) del Todopoderoso.

15 Б рати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Mis hermanos han obrado engañosamente como un torrente, Como las corrientes de los arroyos que se desvanecen,

16 т емніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Que a causa del hielo están turbios Y en los que la nieve se derrite.

17 К оли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Cuando se quedan sin agua, están silenciosos, Cuando hace calor, desaparecen de su lugar.

18 К аравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Serpentean las sendas de su curso, Se evaporan en la nada y perecen.

19 К аравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Las caravanas de Temán los buscaron, Los viajeros de Sabá contaban con ellos.

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Quedaron frustrados porque habían confiado, Llegaron allí y fueron confundidos.

21 Т ак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Ciertamente, así son ustedes ahora, Ven algo aterrador y se espantan.

22 Ч и я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

¿Acaso he dicho: ‘Denme algo, De su riqueza ofrézcanme un soborno,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Líbrenme de la mano del adversario,’ O: ‘Rescátenme de la mano de los tiranos’?

24 Н авчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Instrúyanme, y yo me callaré; Muéstrenme en qué he errado.

25 Я кі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

¡Cuán dolorosas son las palabras sinceras! Pero ¿qué prueba el argumento de ustedes?

26 Ч и ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

¿Piensan censurar mis palabras, Cuando las palabras del desesperado se las lleva el viento ?

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Aun echarían suerte sobre los huérfanos, Y especularían con su amigo.

28 Т а звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Y ahora, traten de mirarme, Y vean si miento en sus propias caras.

29 В ерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Desistan, por favor; que no haya injusticia; Sí, desistan; en ello está aún mi justicia.

30 Х іба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

¿Acaso hay injusticia en mi lengua? ¿No puede mi paladar discernir calamidades ?