1 А Йов відповів та й сказав:

Então Jó, respondendo, disse:

2 К оли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Oxalá de fato se pesasse a minhá magoa, e juntamente na balança se pusesse a minha calamidade!

3 т о тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Pois, na verdade, seria mais pesada do que a areia dos mares; por isso é que as minhas palavras têm sido temerárias.

4 Б о в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Porque as flechas do Todo-Poderoso se cravaram em mim, e o meu espírito suga o veneno delas; os terrores de Deus se arregimentam contra mim.

5 Ч и дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Zurrará o asno montês quando tiver erva? Ou mugirá o boi junto ao seu pasto?:

6 Ч и без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Pode se comer sem sal o que é insípido? Ou há gosto na clara do ovo?

7 Ч ого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Nessas coisas a minha alma recusa tocar, pois são para mim qual comida repugnante.

8 О , коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Quem dera que se cumprisse o meu rogo, e que Deus me desse o que anelo!

9 О , коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

que fosse do agrado de Deus esmagar-me; que soltasse a sua mão, e me exterminasse!

10 т о була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Isto ainda seria a minha consolação, e exultaria na dor que não me poupa; porque não tenho negado as palavras do Santo.

11 Я ка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Qual é a minha força, para que eu espere? Ou qual é o meu fim, para que me porte com paciência?

12 Ч и сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

É a minha força a força da pedra? Ou é de bronze a minha carne?

13 Ч и не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Na verdade não há em mim socorro nenhum. Não me desamparou todo o auxílio eficaz?

14 Д ля того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Ao que desfalece devia o amigo mostrar compaixão; mesmo ao que abandona o temor do Todo-Poderoso.

15 Б рати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Meus irmãos houveram-se aleivosamente, como um ribeiro, como a torrente dos ribeiros que passam,

16 т емніші від льоду вони, в них ховається сніг.

os quais se turvam com o gelo, e neles se esconde a neve;

17 К оли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

no tempo do calor vão minguando; e quando o calor vem, desaparecem do seu lugar.

18 К аравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

As caravanas se desviam do seu curso; sobem ao deserto, e perecem.

19 К аравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

As caravanas de Tema olham; os viandantes de Sabá por eles esperam.

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Ficam envergonhados por terem confiado; e, chegando ali, se confundem.

21 Т ак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Agora, pois, tais vos tornastes para mim; vedes a minha calamidade e temeis.

22 Ч и я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Acaso disse eu: Dai-me um presente? Ou: Fazei-me uma oferta de vossos bens?

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Ou: Livrai-me das mãos do adversário? Ou: Resgatai-me das mãos dos opressores ?

24 Н авчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Ensinai-me, e eu me calarei; e fazei-me entender em que errei.

25 Я кі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Quão poderosas são as palavras da boa razão! Mas que é o que a vossa argüição reprova?

26 Ч и ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Acaso pretendeis reprovar palavras, embora sejam as razões do desesperado como vento?

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Até quereis lançar sortes sobre o órfão, e fazer mercadoria do vosso amigo.

28 Т а звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Agora, pois, por favor, olhai para, mim; porque de certo ã vossa face não mentirei.

29 В ерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Mudai de parecer, peço-vos, não haja injustiça; sim, mudai de parecer, que a minha causa é justa.

30 Х іба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Há iniqüidade na minha língua? Ou não poderia o meu paladar discernir coisas perversas?