1 А Йов відповів та й сказав:

А Иов в отговор рече: -

2 К оли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Дано само би се претеглила моята печал, И злополуката ми да би се турила срещу <нея> на везните!

3 т о тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Понеже сега би била по-тежка от морския пясък; Затова думите ми са били необмислени.

4 Б о в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Защото стрелите на Всемогъщия са вътре в мене, Чиято отрова духът ми изпива; Божите ужаси се опълчват против мене.

5 Ч и дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Реве ли дивият осел, когато има трева? Или мучи ли волът при яслите си?

6 Ч и без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Яде ли се блудкавото без сол? Или има ли вкус в белтъка на яйцето?

7 Ч ого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Душата ми се отвращава да ги допре; Те ми станаха като омразно ястие.

8 О , коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Дано получех това, което прося, И Бог да ми дадеше онова, за което копнея! -

9 О , коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Да благоволеше Бог да ме погуби, Да пуснеше ръката Си та ме посече!

10 т о була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Но, <това> ще ми бъде още утеха, (Да! ще се утвърдя всред, скръб, която не ме жали). Че аз не утаих думите на Светия.

11 Я ка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Каква е силата ми та да чакам? И каква е сетнината ми та да издържа?

12 Ч и сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Силата ми сила каменна ли е? Или месата ми са медни?

13 Ч и не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Не изчезна ли в мене помощта ми? И не отдалечи ли се от мене избавлението?

14 Д ля того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

На оскърбения <трябва да се покаже> съжаление от приятеля му, Даже ако той е оставил страха от Всемогъщия.

15 Б рати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Братята ми <ме> измамиха като поток; Преминаха като течение на потоци,

16 т емніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Които се мътят от леда, И в които се топи снегът;

17 К оли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Когато се стоплят изчезват; Когато настане топлина изгубват се от мястото си;

18 К аравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Керваните, като следват по криволиченията им, Пристигат в пустота и се губят;

19 К аравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Теманските кервани прегледваха; Шевските пътници ги очакваха;

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Излъгаха се в надеждата си; Дойдоха там и се посрамиха;

21 Т ак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Сега и вие сте <така> никакви; Видяхте ужас, и се уплашихте.

22 Ч и я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Рекох ли аз: Донесете ми? Или: Дайте ми подарък от имота си?

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Или: Отървете ме от ръката на неприятеля? Или: Откупете ме от ръката на насилниците?

24 Н авчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Научете ме, и аз ще млъкна; И покажете ми в що съм съгрешил.

25 Я кі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Колко са силни справедливите думи! Но вашите доводи що изобличават?

26 Ч и ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Мислите ли да изобличите думи, Когато думите на човек окаян са като вятър?

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Наистина вие бихте впримчили сирачето, Бихте копали <яма> на неприятеля си.

28 Т а звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Сега, прочее, благоволете да ме погледнете, Защото ще стане <явно> пред вас ако аз лъжа

29 В ерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Повърнете се, моля; нека не става неправда; Да! повърнете се пак; касае се до правдивостта ми.

30 Х іба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Има ли неправда в езика ми? Не може ли небцето ми да познае лошото?