1 К оли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

И когато настана денят на Петдесетницата, те всички бяха на едно място.

2 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

И внезапно стана шум от небето като хвученето на силен вятър, и изпълни цялата къща, гдето седяха.

3 І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

И явиха им се езици като огнени, които се разделяха, и седна по един на всеки от тях.

4 У сі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

И те всички се изпълниха със Светия Дух, и почнаха да говорят чужди езици, според както Духът им даваше <способност> да говорят.

5 П еребували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

<А тогава> престояваха в Ерусалим юдеи, благочестиви човеци, от всеки народ под небето.

6 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

И като се чу тоя шум, една навалица се събра; и смутиха се, защото всеки един ги слушаше да говорят на неговия език.

7 У сі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

И всички, смаяни и зачудени, си думаха: Ето, всички тия, които говорят, не са ли галилеяни?

8 Я к же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

Тогава как ги слушаме <да говорят> всеки на собствения наш език, в който сме родени?

9 П арфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

Партяни, мидяни и еламити и жители от Месопотамия, от Юдея и Кападокия, Понт и Азия,

10 і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

Фригия и Памфилия, от Египет и ония страни от Ливия, които <граничат> с Киринея, и посетители от Рим - и юдеи и прозелити,

11 ю деї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

критяни и араби, слушаме ги да говорят на нашите езици за великите Божии дела.

12 І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

И те всички се смаяха, и в недоумение си думаха един на друг: Какво значи това?

13 А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

А други им се присмиваха, казвайки: Те са се напили със сладко вино.

14 С тавши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

А Петър, като се изправи с единадесетте, издигна гласа си и им проговори, <казвайки>: Юдеи, и всички <вие>, които живеете в Ерусалим, нека ви стане знайно, това, и внимавайте в моите думи.

15 Б о не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

Защото тия не са пияни, както вие мислите, понеже е <едвам> третият час на деня;

16 а це те, що пророк Йоіл передрік:

но това е казаното чрез пророк Иоила: -

17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

"И в последните дни, казва Бог, Ще излея от Духа Си на всяка твар; И синовете ви и дъщерите ви ще пророкуват, Юношите ви ще виждат видения, И старците ви ще сънуват сънища;

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

Още и на слугите Си и на слугините Си ще изливам от Духа Си. В ония дни ще пророкуват.

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

И ще покажа чудеса на небето горе, И знамения на земята долу, - Кръв и огън, и пара от дим;

20 П ереміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

Слънцето ще се превърне в тъмнина, И луната в кръв, Преди да дойде великият И бележит ден Господен.

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

И всеки, който призове името Господно, ще се спаси".

22 М ужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

Израилтяни, послушайте тия думи: Исуса Назарянина, мъж засвидетелствуван между вас от Бога чрез мощни дела, чудеса и знамения, които Бог извърши чрез Него посред вас, както сами вие знаете,

23 Т ого, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

Него, предаден според определената Божия воля и предузнание, вие разпнахте и убихте чрез ръката на беззаконници;

24 Т а Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

Когото Бог възкреси, като развърза болките на смъртта, понеже не беше възможно да бъде държан Той от нея.

25 Б о каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

Защото Давид казва за Него: - "Винаги гледах Господа пред себе си; Понеже Той е от дясно ми, за да не се поклатя;

26 Т ому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

Затова се зарадва сърцето ми, и развесели езикът ми, А още и плътта ми ще престоява в надежда;

27 Б о не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Защото няма да оставиш душата ми в ада, Нито ще допуснеш Твоят Светият да види изтление.

28 Т и дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

Изявил си ми пътищата на живота; В присъствието си ще ме изпълниш с веселба".

29 М ужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

Братя, мога да ви кажа свободно за патриарха Давида, че и умря и биде погребан, и гробът му е у нас до тоя ден.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

И тъй, понеже беше пророк, и знаеше, че Бог с клетва му се обеща, че от плода на неговите чресла постави на престола му,

31 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

той предвиждаше <това>, говори за възкресението на Христа, че нито Той беше оставен в ада, нито плътта му видя изтление.

32 Б ог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

Тогова Исуса Бог възкреси, на което ние всички сме свидетели.

33 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

И тъй, като се възвиси до Божията десница, и взе от Отца обещания Свети Дух, Той изля това, което виждате и чувате.

34 Н е зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

Защото Давид не се е възнесъл на небесата; но сам той казва: - "Рече Господ на Моя Господ: Седи отдясно Ми,

35 д оки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

докле положа враговете Ти за Твое подножие".

36 О то ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

И тъй, нека знае добре целият Израилев дом, че Тогова Исуса, Когото вие разпнахте, Него Бог е направил и Господ и Помазаник.

37 Я к почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

Като чуха <това>, те, ужилени в сърцата си, рекоха на Петра и на другите апостоли: Какво да сторим, братя?

38 А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

А Петър им <рече:> Покайте се, и всеки от вас нека се кръсти в името Исус Христово за прощение на греховете ви; и ще приемете тоя дар, Светия Дух.

39 Б о для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

Защото на вас е обещанието и на чадата ви, и на всички далечни, колкото Господ, нашият Бог, ще призове при себе Си.

40 І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

И с много други думи заявяваше и ги увещаваше, казвайки: Избавете се от това извратено поколение.

41 О тож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

И тъй, тия, които приеха поучението му, се покръстиха; и в същия ден се прибавиха около три хиляди души.

42 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

И те постоянствуваха в поучението на апостолите, в общението, в преломяването на хляба и в молитвите.

43 І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

И страх обзе всяка душа; и много чудеса и знамения ставаха чрез апостолите.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

И всичките вярващи бяха заедно, и имаха всичко общо;

45 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

и продаваха стоката и имота си, и разпределяха <парите> на всички, според нуждата на всекиго.

46 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,

И всеки ден прекарваха единодушно в храма, и разчупваха хляб по къщите си, и приемаха храна с радост и простосърдечие,

47 в ихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.

като хвалеха Бога, и печелеха благоволението на всичките люде. А Господ всеки ден прибавяше на църквата ония, които се спасяваха.