1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

И така, тия трима човека престанаха да отговарят на Иова, защото беше праведен пред своите си очи.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

Тогава пламна гневът на вузеца Елиу, син на Варахиила, от Арамовото семейство. Гневът му пламна против Иова, защото оправдаваше себе си наместо Бога;

3 Т акож на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

тоже против тримата му приятели пламна гневът му, защото бяха осъдили Иова без да <му> намерят отговор.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

А Елиу беше чакал да говори на Иова, защото <другите> бяха по-стари от него.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

Но когато Елиу видя, че нямаше отговор в устата на тия трима мъже, гневът му пламна.

6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

Тогава вузецът Елиу, син на Варахиила, в отговор рече: - Аз съм млад, а вие много стари; Затова се посвених, и не смеех да ви явя моето мнение.

7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

Аз рекох: Дните нека говорят, И многото години нека учат мъдрост.

8 С правді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

Но има дух в човека; Вдъхновението на Всемогъщия го вразумява.

9 М ноголітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

Не че <човеците> са велики, <за това> ще са и мъдри, Нито че са стари, <за това> ще разбират правосъдието.

10 Т ому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

Прочее, казвам: Слушайте мене; Нека явя и аз мнението си.

11 Т ож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

Ето, чаках докато вие говорехте, Слушах разсъжденията ви, Когато търсехте какво да кажете;

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

Внимателно ви слушах, И, ето, ни един от вас не убеди Иова, Нито отговори на думите му;

13 Щ об ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

За да не речете: Ние намерихме мъдрост. Бог ще го свали, а не човек.

14 Н е на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

Понеже той не е отправял думите си против мене, То и аз няма да му отговоря според вашите речи.

15 П олякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

Те се смайват, не отговарят вече, Не намират ни дума да кажат.

16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

А да чакам ли аз понеже те не говорят, - Понеже стоят и не отговарят вече?

17 В ідповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

Нека отговоря и аз от моя страна, Нека явя и аз мнението си.

18 Б о я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

Защото съм пълен с думи; Духът в мене дълбоко ме притиска.

19 О сь утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

Ето коремът ми е като вино неотворено, Близо е да се разпукне като нови мехове.

20 Н ехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

Ще проговоря, за да ми стане по-леко; Ще отворя устните си и ще отговоря.

21 Н а особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

Далеч от мене да гледам на лице, Или да полаская човека.

22 б о не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

Защото не зная да лаская; <Иначе> Създателят ми би ме отмахнал веднага.