1 І сус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

А шест дни преди пасхата Исус дойде във Витания, където беше Лазар, когото Той възкреси от мъртвите.

2 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

Там му направиха вечеря, и Марта прислужваше; а Лазар беше един от тия, които седяха с Него на трапезата.

3 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

Тогава Мария, като взе един литър миро от чист и скъпоценен нард, помаза нозете на Исуса, и с косата си отри нозете Му; и къщата се изпълни с благоухание от мирото.

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

Но един от учениците Му, Юда Искариотски, който щеше да Го предаде, рече:

5 Ч ому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

Защо не се продаде това миро за триста динария, за да се раздадат на сиромасите?

6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

А това, рече не защото го беше грижа за сиромасите, а защото бе крадец, и като държеше касата {Гръцки: Торбичката <или>, кутийката.} вземаше <от> това, което пускаха в нея.

7 І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

Тогава Исус рече: Оставете я; понеже го е запазила за деня на погребението Ми.

8 Б о вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

Защото сиромасите всякога се намират между вас но Аз не се намирам всякога.

9 А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

А голямо множество от юдеите узнаха, че е там; и дойдоха, не само поради Исуса, но за да видят и Лазара, когото възкресил от мъртвите.

10 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

А главните свещеници се наговориха да убият и Лазара,

11 б о багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

защото поради него мнозина от юдеите отиваха <към страната на Исуса> и вярваха в Него.

12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

На следния ден едно голямо множество, което бе дошло на празника, като чуха, че Исус идел в Ерусалим,

13 т о взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

взеха палмови клони и излязоха да Го посрещнат, викайки: Осана! благословен, Който иде в Господното име, Израилевият Цар!

14 І сус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

А Исус като намери едно осле, възседна го, според както е писано: -

15 Н е бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

"Не бой се дъщерьо Сионова. Ето твоят Цар иде, Възседнал на осле":

16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

Учениците Му изпърво не разбраха това; а когато се прослави Исус, тогава си спомниха, че това бе писано за Него, и че Му сториха това.

17 Т оді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

Народът, прочее, който беше с Него, когато повика Лазара от гроба и го възкреси от мъртвите, свидетелствуваше <за това чудо>.

18 Ч ерез це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

По същата причина Го посрещна и народът, защото чуха, че извършил това знамение.

19 Ф арисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

За туй фарисеите рекоха помежду си: Вижте, че нищо не постигате! Ето, светът отиде след Него.

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

А между ония, които дойдоха на поклонение по празника, имаше и някои гърци.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

Те, прочее, дойдоха при Филипа, който беше от Витсаида галилейска, и го помолиха, казвайки: Господине искаме да видим Исуса.

22 І де Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

Филип дохожда и казва на Андрея; Андрей дохожда, и Филип, и те казват на Исуса.

23 І сус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

А Исус в отговор им казва: Дойде часът да се прослави Човешкият Син.

24 П оправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

Истина, истина ви казвам, ако житното зърно не падне в земята и не умре, то си остава самотно; но ако умре, дава много плод.

25 Х то кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

Който обича живота си, ще го изгуби; и който мрази живота си на този свят, ще го запази за вечен живот.

26 Я к хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

Ако служи някой на Мене, Мене нека последва; и дето съм Аз, там ще бъде и служителят Ми. Който служи на Мене, него ще почете Отец Ми.

27 З атривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

Сега душата Ми е развълнувана; и какво да кажа? Отче, избави Ме от тоя час. Но за това дойдох на тоя час.

28 П рослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

Отче, прослави името Си. Тогава дойде глас от небето: И Го прославих, и пак ще Го прославя.

29 А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

На това, народът, който стоеше там, като чу <гласа> каза: Гръм е. Други пък казаха: Ангел Му проговори.

30 І сус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

Исус в отговор рече: Този глас не дойде заради Мене, но заради вас.

31 Т епер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

Сега е съдба на този свят; сега князът на този свят ще бъде изхвърлен вън.

32 І , як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

И когато бъда Аз издигнат от земята, ще привлека всички при Себе Си.

33 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

А като казваше това, Той означаваше от каква смърт щеше да умре.

34 А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

Народът, прочее, Му отговори: Ние сме чули от закона, че Христос пребъдва до века; тогава как казваш Ти, че Човешкият Син трябва да бъде издигнат? Кой е Тоя Човешки Син?

35 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

Тогава Исус им рече: Още малко време светлината е между вас. Ходете докле имате светлината, за да ви не настигне тъмнината. Който ходи в тъмнината не знае къде отива.

36 А ж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

Докле имате светлината, вярвайте в светлината, за да станете просветени чрез {Гръцки: Синове на.} светлината. Това изговори Исус и отиде та се скри от тях.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

Но ако и да бе извършил толкова знамения пред тях, те пак не вярваха в Него;

38 щ об справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

за да се изпълни казаното от пророк Исаия, който рече: - "Господи, кой <от нас> е повярвал на онова, което сме чули? И мишцата Господня на кого се е открила"?

39 Т ому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

Те за това не можаха да вярват, защото Исаия пак е рекъл: -

40 З асліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

"Ослепил е очите им, и закоравил сърцата им, Да не би с очи да видят, и със сърца да разберат, За да се обърнат и да ги изцеля".

41 Ц е Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

Това каза Исаия защото видя славата Му и говори за Него.

42 П роте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

Но пак мнозина от първенците повярваха в Него; но поради фарисеите не <Го> изповядаха, за да не бъдат отлъчени от синагогата;

43 Б о любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

защото обикнаха похвалата от човеците повече от похвалата от Бога.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

А Исус извика и рече: Който вярва в Мене, не в Мене вярва, но в Този, Който Ме е пратил.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

И който гледа Мене, гледа Онзи, Който Ме е пратил.

46 Я , Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

Аз дойдох <като> светлина на света, за да не остане в тъмнина никой, който вярва в Мене.

47 К оли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

И ако чуе някой думите Ми и не ги пази, Аз не го съдя; защото не дойдох да съдя света, но да спася света.

48 Х то цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

Който Ме отхвърля, и не приема думите Ми, има кой да го съди; словото, което говорих, то ще го съди в последния ден.

49 Б о від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

Защото Аз от Себе Си не говорих; но Отец, Който Ме прати, Той Ми даде заповед, какво да кажа и що да говоря.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.

И зная, че онова, което Той заповядва, е вечен живот. И тъй, това, което говоря, говоря го така, както Ми е казал Отец.