1 Н аближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

А наближаваше празникът на безквасните хлябове, който се нарича Пасха.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

И главните свещеници и книжниците обмисляха как да го умъртвят; защото се бояха от людете.

3 С атана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

Тогава влезе Сатана в Юда, наречен Искариот, който беше от числото на дванадесетте;

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

и той отиде и се сговори с главните свещеници и началниците на стражата как да им Го предаде.

5 Т і ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

И те се зарадваха, и се обещаха да му дадат пари.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

И той се съгласи, и търсеше сгоден случай да Го предаде, когато би отсъствувало множеството.

7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

И настана денят на безквасните хлябове, когато трябваше да жертвуват пасхата.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

И прати <Исус> Петра и Иоана, и рече: Идете и ни пригответе, за да ядем пасхата.

9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

А те Му казаха: Где искаш да приготвим?

10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

А той им рече: Ето, като влезете в града, ще ви срещне човек, който носи стомна с вода; идете подир него в къщата, в която влезе,

11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

и речете на стопанина на къщата: Учителят ти казва: Где е приемната стая, в която ще ям пасхата с учениците Си?

12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

И той ще ви посочи голяма горна стая, постлана; там пригответе.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

И като отидоха, намериха както им беше казал; и приготвиха пасхата.

14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

И като дойде часът, Той седна на трапезата, и апостолите с Него.

15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

И рече им: Твърде много съм желал да ям тази пасха с вас преди да пострадам;

16 Б о кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

защото ви казвам, че няма <вече> да я ям докле се не изпълни в Божието царство.

17 У зявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

И като прие чаша, благодари и рече: Вземете това и разделете го помежду си;

18 К ажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

защото ви казвам, че няма вече да пия от плода на лозата, докато не дойде Божието царство.

19 У зявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

И взе хляб, и, като благодари, разчупи го, даде им, и рече: Това е Моето тяло, което за вас се дава; това правете за Мое възпоминание.

20 П о вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Така взе и чашата подир вечерята, и рече: Тази чаша е новият завет в Моята кръв, която за вас се пролива.

21 Т а однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Но, ето, ръката на този, който Ме предава, е с Мене на трапезата.

22 Б о Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

Защото Човешкият Син наистина отива според както е било определено; но горко на този човек, чрез когото се предава!

23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

И те почнаха да се питат помежду си, кой ли от тях ще е този, който ще стори това.

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Стана още и препирня помежду им, кой от тях се счита за по-голям.

25 В ін же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

А Той им рече: Царете на народите господаруват над тях, и тия, които ги владеят се наричат благодетели.

26 А ле не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Но вие недейте така; а по-големият между вас нека стане като по-младият, и който началствува - като онзи, който слугува.

27 Б о хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Защото кой е по-голям, този, който седи на трапезата ли, или онзи, който слугува? Не е ли този, който седи на трапезата? Но Аз съм всред вас, като онзи, който слугува.

28 В и ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

А вие сте ония, които устояхте с Мене в Моите изпитни.

29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

Затова, както Моят Отец завещава царство на Мене, а Аз завещавам на вас,

30 щ об ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

да ядете и да пиете на трапезата Ми в Моето царство; и ще седнете на престола да съдите дванадесетте Израилеви племена.

31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Симоне, Симоне, ето, Сатана ви изиска <всички>, за да ви пресее като жито;

32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

но Аз се молих за тебе, да не ослабне твоята вяра; и ти, когато се обърнеш, утвърди братята си.

33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

<Петър> Му рече: Господи, готов съм да отида с Тебе и в тъмница и на смърт.

34 В ін же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

А Той рече: Казвам Ти, Петре, петелът няма да пее днес, докато не си се отрекъл три пъти, че Ме не познаваш.

35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

И рече им: Когато ви пратих <без> кесия, без торба и <без> обуща, останахте ли лишени от нещо? А те казаха: От нищо.

36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

И рече им: Но сега, който няма <кесия>, нека я вземе, така и торба; и който няма <кесия>, нека продаде дрехата си и нека си купи нож;

37 Г оворю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

защото ви казвам, че трябва да се изпълни в Мене и това писание. "И към беззаконници биде причислен" защото <писаното> за Мене <наближава> към <своето> изпълнение.

38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

И те рекоха: Господи, ето тука има два ножа. А Той им рече: Доволно е.

39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

И излезе да отиде по обичая Си на Елеонския хълм; подир Него отидоха и учениците.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

И като се намери на мястото, рече им: Молете се да не паднете в изкушение.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

И Той се отдели от тях колкото един хвърлей камък, и, като коленичи, молеше се, думайки:

42 б лагаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

Отче, ако щеш, отмини Ме с тази чаша; обаче, не Моята воля, но Твоята да бъде.

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

И яви Му се ангел от небето и Го укрепяваше.

44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

И като беше на мъка, молеше се по-усърдно; и потта Му стана като големи капки кръв, които капеха на земята.

45 І , підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

И като стана от молитвата, дойде при учениците и ги намери заспали от скръб; и рече им:

46 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

Защо спите? Станете и молете се, за да не паднете в изкушение.

47 І , коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Докато още говореше, ето едно множество; и този който се наричаше Юда, един от дванадесетте, вървеше пред тях; и приближи се до Исуса, за да Го целуне.

48 І сус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

А Исус му рече: Юдо, с целувка ли предаваш Човешкия Син?

49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

И тия, които бяха около <Исуса>, като видяха какво щеше да стане, рекоха: Господи, да ударим ли с нож?

50 І , один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

И един от тях удари слугата на първосвещеника и му отсече дясното ухо,

51 Т а Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

А Исус проговори, казвайки: Оставете до тука; и допря се до ухото му и го изцели.

52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

А на дошлите против Него главни свещеници, началници на храмовата <стража> и на старейшините Исус рече: Като срещу разбойник ли сте излезли с ножове и сопи?

53 Я к щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Когато бях всеки ден с вас в храма, не простряхте ръце против Мене. Но сега е вашият час и на властта на тъмнината.

54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

И като Го хванаха, заведоха Го, и въведоха Го в къщата на първосвещеника. А Петър вървеше подире издалеч.

55 Я к розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

И когато бяха наклали огън насред двора и бяха насядали около него, то и Петър седна между тях.

56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

И една слугиня, като го видя седнал до пламъка, вгледа се в него и рече: И тоя беше с Него.

57 І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

А той се отрече, казвайки: Жено, не Го познавам.

58 Н езабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

След малко друг го видя и рече: И ти си от тях. Но Петър рече: Човече, не съм.

59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

И като се мина около един час, друг някой настоятелно казваше: Наистина и той беше с Него; защото е галилеянин.

60 А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

А Петър рече: Човече, не зная що казваш. И на часа, докато още говореше, един петел изпя.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

И Господ се обърна та погледна Петра. И Петър си спомни думата на Господа, как му беше казал: Преди да пропее петелът днес, ти три пъти ще се отречеш от Мене.

62 І , вийшовши звідти, він гірко заплакав!

И излезе вън та плака горко.

63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

И мъжете, които държаха< Исуса>, ругаеха Го и Го биеха,

64 І , закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

и като Го закриваха питаха Го, казвайки: Познай Кой Те удари.

65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

И много други хули изговориха против Него.

66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

И като се разсъмна, събраха се народните старейшини, главни свещеници и книжници, и Го заведоха в синедриона си и Му рекоха:

67 і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

Ако си Ти Христос, кажи ни. А Той рече: Ако ви кажа, няма да повярвате;

68 А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

и ако <ви> задам въпрос, не ще отговорите.

69 Н езабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Но отсега нататък Човешкият Син ще седи отдясно на Божията сила.

70 Т оді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

И те всички казаха: Тогава Божият Син ли си Ти? А Той им рече: Вие< право> казвате; защото съм.

71 А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

А те рекоха: Каква нужда имаме вече от свидетелство? защото сами ние чухме от устата Му.