1 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

И на сутринта главните свещеници със старейшините и книжниците и целият синедрион, незабавно се съвещаха и като вързаха Исуса, заведоха Го и Го предадоха на Пилата.

2 А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

И Пилат Го попита: Ти Юдейският цар ли си? А Той му отговори и рече: Ти казваш.

3 А первосвященики міцно Його винуватили.

И главните свещеници Го обвиняваха в много неща.

4 Т оді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

А Пилат пак Го попита, казвайки: Нищо ли не отговаряш? Виж за колко неща Те обвиняват!

5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

Но Исус нищо вече не отговори, така щото Пилат се чудеше.

6 Н а свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

А на всеки празник той им пущаше по един затворник, когото биха поискали.

7 Б ув же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

А< в онова време> имаше някой си на име Варава, затворен заедно с ония бунтовници, които във време на бунта бяха извършили убийство.

8 К оли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

И народът се изкачи и почна да иска от Пилата <да им направи> каквото имаше обичай да прави.

9 П илат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

А Пилат в отговор им рече: Искате ли да ви пусна Юдейския цар?

10 Б о він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

(понеже видя, че главните свещеници от завист Го бяха предали).

11 А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

Но главните свещеници подбудиха народа <да искат> по-добре да им пусне Варава.

12 П илат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

Пилат пак в отговор им рече: Тогава какво да правя с Този, Когото наричате Юдейски цар?

13 В они ж стали кричати знов: Розіпни Його!

А те пак изкрещяха: Разпни Го!

14 П илат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

А Пилат им каза: Че какво зло е сторил? Но те много закрещяха: Разпни Го!

15 П илат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

Тогава Пилат, като искаше да угоди на народа, пусна им Варава, а Исуса би и Го предаде на разпятие.

16 В ояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

И войниците Го заведоха вътре в двора, тоест, в преторията, и свикаха цялата дружина.

17 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

И облякоха Му морава мантия, сплетоха и венец от тръни и го положиха <на главата Му>.

18 І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

И почнаха да Го поздравяват със: Здравей, Царю Юдейски!

19 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

И удряха Го по главата с тръст, заплюваха Го, и коленичейки кланяха Му се.

20 І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

И след като Му се поругаха, съблякоха Му моравата <мантия> и Го облякоха в Неговите дрехи и Го изведоха вън да Го разпнат.

21 І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

И накараха да носи кръста Му някой си Симон киринеец, баща на Александра и Руфа, който минаваше на връщане от нива.

22 І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

И завеждат< Исуса> на мястото Голгота, което значи лобно място.

23 І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

И подаваха Му вино смесено със смирна, но Той не прие.

24 І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

И като Го разпъват, разделят си дрехите Му, и хвърлят жребие за тях, кой какво да вземе.

25 Б ула ж третя година, як Його розп'яли.

А беше третият час, когато Го разпнаха.

26 І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

А надписът на обвинението Му бе написан <така>: Юдейският Цар.

27 Т оді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

И с Него разпнаха двама разбойници, един отдясно Му и един отляво Му.

28 І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

29 А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

И минаващите оттам Го хулеха, като клатеха глави и казваха: Уха! Ти, който разоряваш храма и за три дни пак го съграждаш,

30 з ійди із хреста, та спаси Самого Себе!

спаси Себе Си и слез от кръста.

31 Т еж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Подобно и главните свещеници с книжниците Го ругаеха по между си, като казваха: Други е избавил, а пък Себе Си не може да избави!

32 Х ристос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

Христос Израилевият цар нека слезе сега от кръста, за да видим и да повярваме. И разпнатите с Него Го ругаеха.

33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

А на шестия час, настана тъмнина по цялата земя, <трая> до деветия час.

34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

И на деветия час Исус извика със силен глас: "Елои, Елои Лама Савахтани"? което значи: Боже Мой, Боже Мой, защо си Ме оставил?

35 Д ехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

И някои от стоящите там, като чуха казаха: Ето вика Илия.

36 А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

И един се завтече, натопи гъба в оцет, надяна я на тръст, и Му даде да пие, като казваше: Оставете! да видим дали ще дойде Илия да Го снеме.

37 А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

А Исус като издаде силен глас, издъхна.

38 І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

И завесата на храма се раздра на две, отгоре до долу.

39 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

А стотникът, който стоеше срещу Него, като видя, че така издъхна, рече: Наистина тоя човек беше Син Божи.

40 Б ули ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

Имаше още и жени, които гледаха отдалеч, между които бяха и Мария Магдалина, и Мария майката на малкия Яков и на Иосия, и Саломия;

41 щ о вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

които, когато беше в Галилея, вървяха подир <Исуса> и Му служеха;< имаше> и много други жени, които бяха възлезли с Него в Ерусалим.

42 А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

И когато вече се свечери, то, понеже беше приготвителен ден сиреч, срещу събота,

43 п рийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

дойде Иосиф от Ариматея, един почтен съветник, който и сам ожидаше Божието царство, и осмели се да влезе при Пилата и да поиска Исусовото тяло.

44 А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

А Пилат се почуди дали е вече умрял, и, като повика стотника, попита го дали е от дълго време мъртъв.

45 І , дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

И като се научи от стотника, отстъпи тялото на Иосифа.

46 А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

И той купи плащаница, и като го сне, обви го в плащаницата, и положи го в гроб, който бе изсечен в скала, и привали камък върху гробната врата.

47 М арія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

А Мария Магдалина и Мария Иосиевата майка гледаха где го полагаха.