1 А Йов відповів та й сказав:

Тогава Иов в отговор рече:

2 У важно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Слушайте внимателно говоренето ми, И с това ме утешавайте.

3 П еретерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Потърпете ме, и аз ще говоря; А след като изговоря, присмивайте се.

4 Х іба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

За човека ли се оплаквам аз? А как да се не утесни духът ми?

5 О берніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Погледнете на мене и почудете се, И турете ръка на устата си.

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Само да си наумя <тия въпроси> ужасявам се, И трепет обзема снагата ми.

7 Ч ого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Защо живеят нечестивите, Остаряват, даже стават и много силни.

8 Н асіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Чадата им се утвърждават заедно с тях пред лицето им, И внуците им пред очите им.

9 Д оми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Домовете им са свободни от страх; И Божията тояга не е върху тях.

10 С пинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Говедата им се гонят и не напразно; Юницата им се тели, и не помята,

11 В они випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Пущат чадата си като овце; И децата им скачат.

12 В они голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Пеят при <музиката на> тъпанчето и арфата, И веселят се при звука на свирката.

13 П ровадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Прекарват дните си в благополучие; И в една минута слизат в гроба.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Все пак казват Богу: Оттегли се от нас, Защото не искаме да знаем пътищата Ти.

15 Щ о таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Що е Всемогъщият та да Му служим? И какво се ползуваме като Го призоваваме?

16 Т а не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Ето, щастието им не е в тяхна ръка; Далеч да бъде от мене мъдруването на нечестивите!

17 Я к часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Колко често изгасва светилникът на нечестивите, И дохожда бедствието им върху тях! <Бог им> разпределя болезни в гнева Си.

18 В они будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Те са като плява пред вятъра, И като прах от плява, който вихрушката отвява.

19 Б ог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

<Думате>: Бог пази наказанието на тяхното беззаконие за чадата им. <По-добре> нека въздаде на сами тях, за да го усещат;

20 Н ехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Собствените им очи нека видят гибелта им, И сами те нека пият от гнева на Всемогъщия.

21 Я ке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Защото какво наслаждение от дома си има <нечестивият> след себе си, Когато се преполови числото на месеците му?

22 Ч и буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Ще научи ли някой Бога на знание, Тъй като Той съди високите?

23 О цей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Един умира в пълно благополучие, Като е във всичко охолен и спокоен;

24 д іжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Ребрата му са покрити с тлъстина, И костите му са напоени с мозък.

25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

А друг умира в душевна горест, Като никога не е ял с весело сърце.

26 т а порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Заедно лежат в пръстта, И червеи ги покриват.

27 Т ож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Ето, зная мислите ви И хитруванията ви за съсипването ми.

28 Б ож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Защото думате: Где е къщата на княза? И где е шатърът, гдето живееха нечестивите?

29 Т ож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Не сте ли попитали минаващите през пътя? И не разбирате ли бележитите им <примери>, -

30 щ о буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Че нечестивият се пази за ден на погибел, И че в ден на гняв ще бъде закаран?

31 Х то йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Кой ще изяви пред лицето му неговия път? И кой ще му въздаде за онова, което е сторил?

32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Но и той ще бъде донесен в гроба, И ще пази над гробницата <си>.

33 С киби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Буците на долината ще му бъдат леки; И всеки човек ще отиде подир него, Както безбройни са отишли преди него.

34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Как, прочее, ми давате празни утешения, Тъй като в отговорите ви остава <само> лъжа?