1 А Йов відповів та й сказав:

Job prit la parole et dit:

2 У важно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Écoutez, écoutez mes paroles, Donnez-moi seulement cette consolation.

3 П еретерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Laissez-moi parler, je vous prie; Et, quand j'aurai parlé, tu pourras te moquer.

4 Х іба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Est-ce contre un homme que se dirige ma plainte? Et pourquoi mon âme ne serait-elle pas impatiente?

5 О берніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Regardez-moi, soyez étonnés, Et mettez la main sur la bouche.

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Quand j'y pense, cela m'épouvante, Et un tremblement saisit mon corps.

7 Ч ого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Pourquoi les méchants vivent-ils? Pourquoi les voit-on vieillir et accroître leur force?

8 Н асіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Leur postérité s'affermit avec eux et en leur présence, Leurs rejetons prospèrent sous leurs yeux.

9 Д оми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Dans leurs maisons règne la paix, sans mélange de crainte; La verge de Dieu ne vient pas les frapper.

10 С пинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Leurs taureaux sont vigoureux et féconds, Leurs génisses conçoivent et n'avortent point.

11 В они випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Ils laissent courir leurs enfants comme des brebis, Et les enfants prennent leurs ébats.

12 В они голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Ils chantent au son du tambourin et de la harpe, Ils se réjouissent au son du chalumeau.

13 П ровадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Ils passent leurs jours dans le bonheur, Et ils descendent en un instant au séjour des morts.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Ils disaient pourtant à Dieu: Retire-toi de nous; Nous ne voulons pas connaître tes voies.

15 Щ о таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Qu'est-ce que le Tout Puissant, pour que nous le servions? Que gagnerions-nous à lui adresser nos prières?

16 Т а не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Quoi donc! ne sont-ils pas en possession du bonheur? -Loin de moi le conseil des méchants!

17 Я к часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Mais arrive-t-il souvent que leur lampe s'éteigne, Que la misère fonde sur eux, Que Dieu leur distribue leur part dans sa colère,

18 В они будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Qu'ils soient comme la paille emportée par le vent, Comme la balle enlevée par le tourbillon?

19 Б ог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Est-ce pour les fils que Dieu réserve le châtiment du père? Mais c'est lui que Dieu devrait punir, pour qu'il le sente;

20 Н ехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

C'est lui qui devrait contempler sa propre ruine, C'est lui qui devrait boire la colère du Tout Puissant.

21 Я ке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Car, que lui importe sa maison après lui, Quand le nombre de ses mois est achevé?

22 Ч и буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Est-ce à Dieu qu'on donnera de la science, A lui qui gouverne les esprits célestes?

23 О цей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

L'un meurt au sein du bien-être, De la paix et du bonheur,

24 д іжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Les flancs chargés de graisse Et la moelle des os remplie de sève;

25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

L'autre meurt, l'amertume dans l'âme, Sans avoir joui d'aucun bien.

26 т а порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Et tous deux se couchent dans la poussière, Tous deux deviennent la pâture des vers.

27 Т ож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Je sais bien quelles sont vos pensées, Quels jugements iniques vous portez sur moi.

28 Б ож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Vous dites: Où est la maison de l'homme puissant? Où est la tente qu'habitaient les impies?

29 Т ож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Mais quoi! n'avez-vous point interrogé les voyageurs, Et voulez-vous méconnaître ce qu'ils prouvent?

30 щ о буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Au jour du malheur, le méchant est épargné; Au jour de la colère, il échappe.

31 Х то йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Qui lui reproche en face sa conduite? Qui lui rend ce qu'il a fait?

32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Il est porté dans un sépulcre, Et il veille encore sur sa tombe.

33 С киби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Les mottes de la vallée lui sont légères; Et tous après lui suivront la même voie, Comme une multitude l'a déjà suivie.

34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Pourquoi donc m'offrir de vaines consolations? Ce qui reste de vos réponses n'est que perfidie.