1 Д ля дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

(49: 1) Au chef des chantres. Des fils de Koré. Psaume. (49: 2) Écoutez ceci, vous tous, peuples, Prêtez l'oreille, vous tous, habitants du monde,

2 ( 49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

(49: 3) Petits et grands, Riches et pauvres!

3 ( 49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

(49: 4) Ma bouche va faire entendre des paroles sages, Et mon coeur a des pensées pleines de sens.

4 ( 49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

(49: 5) Je prête l'oreille aux sentences qui me sont inspirées, J'ouvre mon chant au son de la harpe.

5 ( 49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

(49: 6) Pourquoi craindrais-je aux jours du malheur, Lorsque l'iniquité de mes adversaires m'enveloppe?

6 ( 49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

(49: 7) Ils ont confiance en leurs biens, Et se glorifient de leur grande richesse.

7 ( 49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

(49: 8) Ils ne peuvent se racheter l'un l'autre, Ni donner à Dieu le prix du rachat.

8 ( 49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

(49: 9) Le rachat de leur âme est cher, Et n'aura jamais lieu;

9 ( 49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

(49: 10) Ils ne vivront pas toujours, Ils n'éviteront pas la vue de la fosse.

10 ( 49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

(49: 11) Car ils la verront: les sages meurent, L'insensé et le stupide périssent également, Et ils laissent à d'autres leurs biens.

11 ( 49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

(49: 12) Ils s'imaginent que leurs maisons seront éternelles, Que leurs demeures subsisteront d'âge en âge, Eux dont les noms sont honorés sur la terre.

12 ( 49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

(49: 13) Mais l'homme qui est en honneur n'a point de durée, Il est semblable aux bêtes que l'on égorge.

13 ( 49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

(49: 14) Telle est leur voie, leur folie, Et ceux qui les suivent se plaisent à leurs discours. -Pause.

14 ( 49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

(49: 15) Comme un troupeau, ils sont mis dans le séjour des morts, La mort en fait sa pâture; Et bientôt les hommes droits les foulent aux pieds, Leur beauté s'évanouit, le séjour des morts est leur demeure.

15 ( 49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

(49: 16) Mais Dieu sauvera mon âme du séjour des morts, Car il me prendra sous sa protection. -Pause.

16 ( 49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

(49: 17) Ne sois pas dans la crainte parce qu'un homme s'enrichit, Parce que les trésors de sa maison se multiplient;

17 ( 49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

(49: 18) Car il n'emporte rien en mourant, Ses trésors ne descendent point après lui.

18 ( 49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

(49: 19) Il aura beau s'estimer heureux pendant sa vie, On aura beau te louer des jouissances que tu te donnes,

19 ( 49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

(49: 20) Tu iras néanmoins au séjour de tes pères, Qui jamais ne reverront la lumière.

20 ( 49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

(49: 21) L'homme qui est en honneur, et qui n'a pas d'intelligence, Est semblable aux bêtes que l'on égorge.