1 Д ля дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

Ouçam isto vocês, todos os povos; escutem, todos os que vivem neste mundo,

2 ( 49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

gente do povo, homens importantes, ricos e pobres igualmente:

3 ( 49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

A minha boca falará com sabedoria; a meditação do meu coração trará entendimento.

4 ( 49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

Inclinarei os meus ouvidos a um provérbio; com a harpa exporei o meu enigma:

5 ( 49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

Por que deverei temer, quando vierem dias maus, quando inimigos traiçoeiros me cercarem,

6 ( 49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

aqueles que confiam em seus bens e se gabam de suas muitas riquezas?

7 ( 49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

Homem algum pode redimir seu irmão ou pagar a Deus o preço de sua vida,

8 ( 49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

pois o resgate de uma vida não tem preço. Não há pagamento que o livre

9 ( 49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

para que viva para sempre e não sofra decomposição.

10 ( 49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Pois todos podem ver que os sábios morrem, como perecem o tolo e o insensato e para outros deixam os seus bens.

11 ( 49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Seus túmulos serão suas moradas para sempre, suas habitações de geração em geração, ainda que tenham dado seus nomes a terras.

12 ( 49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

O homem, mesmo que muito importante, não vive para sempre; é como os animais, que perecem.

13 ( 49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Este é o destino dos que confiam em si mesmos, e dos seus seguidores, que aprovam o que eles dizem. Pausa

14 ( 49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Como ovelhas, estão destinados à sepultura, e a morte lhes servirá de pastor. Pela manhã os justos triunfarão sobre eles! A aparência deles se desfará na sepultura, longe das suas gloriosas mansões.

15 ( 49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Mas Deus redimirá a minha vida da sepultura e me levará para si. Pausa

16 ( 49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Não se aborreça quando alguém se enriquece e aumenta o luxo de sua casa;

17 ( 49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

pois nada levará consigo quando morrer; não descerá com ele o seu esplendor.

18 ( 49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

Embora em vida ele se parabenize: “Todos o elogiam, pois você está prosperando”,

19 ( 49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

ele se juntará aos seus antepassados, que nunca mais verão a luz.

20 ( 49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

O homem, mesmo que muito importante, não tem entendimento; é como os animais, que perecem.