1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Então respondeu Elifaz, de Temã:

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

“Se alguém se aventurar a dizer-lhe uma palavra, você ficará impaciente? Mas quem pode refrear as palavras?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Pense bem! Você ensinou a tantos; fortaleceu mãos fracas.

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Suas palavras davam firmeza aos que tropeçavam; você fortaleceu joelhos vacilantes.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Mas agora que se vê em dificuldade, você desanima; quando você é atingido, fica prostrado.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Sua vida piedosa não lhe inspira confiança? E o seu procedimento irrepreensível não lhe dá esperança?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

“Reflita agora: Qual foi o inocente que chegou a perecer? Onde os íntegros sofreram destruição?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Pelo que tenho observado, quem cultiva o mal e semeia maldade, isso também colherá.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Pelo sopro de Deus são destruídos; pelo vento de sua ira eles perecem.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Os leões podem rugir e rosnar, mas até os dentes dos leões fortes se quebram.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

O leão morre por falta de presa, e os filhotes da leoa se dispersam.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

“Disseram-me uma palavra em segredo, da qual os meus ouvidos captaram um murmúrio.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Em meio a sonhos perturbadores da noite, quando cai sono profundo sobre os homens,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

temor e tremor se apoderaram de mim e fizeram estremecer todos os meus ossos.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Um espírito roçou o meu rosto, e os pêlos do meu corpo se arrepiaram.

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Ele parou, mas não pude identificá-lo. Um vulto se pôs diante dos meus olhos, e ouvi uma voz suave, que dizia:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

‘Poderá algum mortal ser mais justo que Deus? Poderá algum homem ser mais puro que o seu Criador?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Se Deus não confia em seus servos, se vê erro em seus anjos e os acusa,

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

quanto mais nos que moram em casas de barro, cujos alicerces estão no pó! São mais facilmente esmagados que uma traça!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Entre o alvorecer e o crepúsculo são despedaçados; perecem para sempre, sem ao menos serem notados.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Não é certo que as cordas de suas tendas são arrancadas, e eles morrem sem sabedoria?’