1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Jó prosseguiu sua fala:

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

“Como tenho saudade dos meses que se passaram, dos dias em que Deus cuidava de mim,

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

quando a sua lâmpada brilhava sobre a minha cabeça e por sua luz eu caminhava em meio às trevas!

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Como tenho saudade dos dias do meu vigor, quando a amizade de Deus abençoava a minha casa,

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

quando o Todo-poderoso ainda estava comigo e meus filhos estavam ao meu redor,

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

quando as minhas veredas se embebiam em nata e a rocha me despejava torrentes de azeite.

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

“Quando eu ia à porta da cidade e tomava assento na praça pública;

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

quando, ao me verem, os jovens saíam do caminho, e os idosos ficavam em pé;

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

os líderes se abstinham de falar e com a mão cobriam a boca.

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

As vozes dos nobres silenciavam, e suas línguas colavam-se ao céu da boca.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Todos os que me ouviam falavam bem de mim, e quem me via me elogiava,

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

pois eu socorria o pobre que clamava por ajuda, e o órfão que não tinha quem o ajudasse.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

O que estava à beira da morte me abençoava, e eu fazia regozijar-se o coração da viúva.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

A retidão era a minha roupa; a justiça era o meu manto e o meu turbante.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Eu era os olhos do cego e os pés do aleijado.

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

Eu era o pai dos necessitados, e me interessava pela defesa de desconhecidos.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Eu quebrava as presas dos ímpios e dos seus dentes arrancava as suas vítimas.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

“Eu pensava: Morrerei em casa, e os meus dias serão numerosos como os grãos de areia.

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Minhas raízes chegarão até as águas, e o orvalho passará a noite nos meus ramos.

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Minha glória se renovará em mim, e novo será o meu arco em minha mão.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

“Os homens me escutavam em ansiosa expectativa, aguardando em silêncio o meu conselho.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Depois que eu falava, eles nada diziam; minhas palavras caíam suavemente em seus ouvidos.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Esperavam por mim como quem espera por uma chuvarada, e bebiam minhas palavras como quem bebe a chuva da primavera.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Quando eu lhes sorria, mal acreditavam; a luz do meu rosto lhes era preciosa.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Era eu que escolhia o caminho para eles, e me assentava como seu líder; instalava-me como um rei no meio das suas tropas; eu era como um consolador dos que choram.