1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

And Job continued his parable and said,

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Oh that I were as in months past, as in the days when +God preserved me;

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

When his lamp shone over my head, by his light I walked through darkness;

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

As I was in the days of my youth, when the secret counsel of +God was over my tent,

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

When the Almighty was yet with me, my young men round about me;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

When my steps were bathed in milk, and the rock poured out beside me rivers of oil! …

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

When I went out to the gate by the city, when I prepared my seat on the broadway,

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

The young men saw me, and hid themselves; and the aged arose stood up;

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

Princes refrained from talking, and laid the hand on their mouth;

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

The voice of the nobles was hushed, and their tongue cleaved to their palate.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

When the ear heard, then it blessed me, and when the eye saw, it gave witness to me;

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

For I delivered the afflicted that cried, and the fatherless who had no helper.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

The blessing of him that was perishing came upon me, and I caused the widow's heart to sing for joy.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

I put on righteousness, and it clothed me; my justice was as a mantle and a turban.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

I was eyes to the blind, and feet was I to the lame;

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

I was a father to the needy, and the cause which I knew not I searched out;

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

And I broke the jaws of the unrighteous, and plucked the spoil out of his teeth.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

And I said, I shall die in my nest, and multiply my days as the sand;

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

My root shall be spread out to the waters, and the dew will lie all night on my branch;

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

My glory shall be fresh in me, and my bow be renewed in my hand.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Unto me they listened, and waited, and kept silence for my counsel:

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

After my words they spoke not again, and my speech dropped upon them;

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

And they waited for me as for the rain, and they opened their mouth wide as for the latter rain.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

I laughed on them, they believed not; and they troubled not the serenity of my countenance.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

I chose their way, and sat as chief, and dwelt as a king in the army, as one that comforteth mourners.