1 Л юдина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Man, born of woman, is of few days, and full of trouble.

2 в она виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

He cometh forth like a flower, and is cut down; and he fleeth as a shadow, and continueth not.

3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Yet dost thou open thine eyes upon such a one, and bringest me into judgment with thee?

4 Х то чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Who can bring a clean out of the unclean? Not one!

5 Я кщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

If his days are determined, if the number of his months is with thee, thou hast appointed his bounds which he must not pass,

6 в ідвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Look away from him; and let him rest, till he accomplish, as a hireling, his day.

7 Б о дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

For there is hope for a tree: if it be cut down, it will sprout again, and its tender branch will not cease;

8 я кщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Though its root grow old in the earth, and its stock die in the ground,

9 т о від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Yet through the scent of water it will bud, and put forth boughs like a young plant.

10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

But a man dieth, and is prostrate; yea, man expireth, and where is he?

11 Я к вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

The waters recede from the lake, and the river wasteth and drieth up:

12 т ак і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

So man lieth down, and riseth not again; till the heavens be no more, they do not awake, nor are raised out of their sleep.

13 О , якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Oh that thou wouldest hide me in Sheol, that thou wouldest keep me secret until thine anger be past, that thou wouldest appoint me a set time, and remember me,—

14 Я к помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

(If a man die, shall he live ?) all the days of my time of toil would I wait, till my change should come:

15 К ликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Thou wouldest call, and I would answer thee; thou wouldest have a desire after the work of thy hands.

16 б о кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

For now thou numberest my steps: dost thou not watch over my sin?

17 п ровина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

My transgression is sealed up in a bag, and thou heapest up mine iniquity.

18 А ле гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

And indeed a mountain falling cometh to nought, and the rock is removed out of its place;

19 к аміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

The waters wear the stones, the floods thereof wash away the dust of the earth; and thou destroyest the hope of man.

20 Т и силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Thou prevailest for ever against him, and he passeth away; thou changest his countenance, and dismissest him.

21 Ч и сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

His sons come to honour, and he knoweth it not; and they are brought low, and he perceiveth it not.

22 Б оліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

But his flesh hath pain for himself alone, and his soul mourneth for himself.