1 Н аближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

And all the tax-gatherers and the sinners were coming near to him to hear him;

2 Ф арисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

and the Pharisees and the scribes murmured, saying, This receives sinners and eats with them.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

And he spoke to them this parable, saying,

4 К отрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

What man of you having a hundred sheep, and having lost one of them, does not leave the ninety and nine in the wilderness and go after that which is lost, until he find it?

5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

and having found it, he lays it upon his own shoulders, rejoicing;

6 І , прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

and being come to the house, calls together the friends and the neighbours, saying to them, Rejoice with me, for I have found my lost sheep.

7 Г оворю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

I say unto you, that thus there shall be joy in heaven for one repenting sinner, than for ninety and nine righteous who have no need of repentance.

8 А бо яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

Or, what woman having ten drachmas, if she lose one drachma, does not light a lamp and sweep the house and seek carefully till she find it?

9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

and having found it she calls together the friends and neighbours, saying, Rejoice with me, for I have found the drachma which I had lost.

10 Т ак само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

Thus, I say unto you, there is joy before the angels of God for one repenting sinner.

11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

And he said, A certain man had two sons;

12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

and the younger of them said to his father, Father, give to me the share of the property that falls. And he divided to them what he was possessed of.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

And after not many days the younger son gathering all together went away into a country a long way off, and there dissipated his property, living in debauchery.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

But when he had spent all there arose a violent famine throughout that country, and he began to be in want.

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

And he went and joined himself to one of the citizens of that country, and he sent him into his fields to feed swine.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

And he longed to fill his belly with the husks which the swine were eating; and no one gave to him.

17 Т оді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

And coming to himself, he said, How many hired servants of my father's have abundance of bread, and I perish here by famine.

18 У стану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

I will rise up and go to my father, and I will say to him, Father, I have sinned against heaven and before thee;

19 Н едостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

I am no longer worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.

20 І , вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

And he rose up and went to his own father. But while he was yet a long way off, his father saw him, and was moved with compassion, and ran, and fell upon his neck, and covered him with kisses.

21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

And the son said to him, Father, I have sinned against heaven and before thee; I am no longer worthy to be called thy son.

22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

But the father said to his bondmen, Bring out the best robe and clothe him in, and put a ring on his hand and sandals on his feet;

23 П риведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

and bring the fatted calf and kill it, and let us eat and make merry:

24 б о цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

for this my son was dead and has come to life, was lost and has been found. And they began to make merry.

25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

And his elder son was in the field; and as, coming, he drew nigh to the house, he heard music and dancing.

26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

And having called one of the servants, he inquired what these things might be.

27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

And he said to him, Thy brother is come, and thy father has killed the fatted calf because he has received him safe and well.

28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

But he became angry and would not go in. And his father went out and besought him.

29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

But he answering said to his father, Behold, so many years I serve thee, and never have I transgressed a commandment of thine; and to me hast thou never given a kid that I might make merry with my friends:

30 К оли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

but when this thy son, who has devoured thy substance with harlots, is come, thou hast killed for him the fatted calf.

31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

But he said to him, Child, thou art ever with me, and all that is mine is thine.

32 В еселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

But it was right to make merry and rejoice, because this thy brother was dead and has come to life again, and was lost and has been found.