1 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

And Zophar the Naamathite answered and said,

2 Ч и має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

Should not the multitude of words be answered? and should a man of much talk be justified?

3 Ч и мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Should thy fictions make men hold their peace? and shouldest thou mock, and no one make ashamed?

4 О сь говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

For thou sayest, My doctrine is pure, and I am clean in thine eyes.

5 О , коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

But oh that +God would speak, and open his lips against thee;

6 і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

And that he would shew thee the secrets of wisdom, how that they are the double of what is realised; and know that +God passeth by of thine iniquity!

7 Ч и ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Canst thou by searching find out +God? canst thou find out the Almighty to perfection?

8 В она вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

the heights of heaven; what wilt thou do? deeper than Sheol; what canst thou know?

9 Ї ї міра довша за землю, і ширша за море вона!

The measure thereof is longer than the earth, and broader than the sea.

10 Я кщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

If he pass by, and shut up, and call to judgment, who can hinder him?

11 Б о Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

For he knoweth vain men, and seeth wickedness when doth not consider it;

12 Т ож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

Yet a senseless man will make bold, though man be born the foal of a wild ass.

13 Я кщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

If thou prepare thy heart and stretch out thy hands toward him,

14 я кщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

If thou put far away the iniquity which is in thy hand, and let not wrong dwell in thy tents;

15 т ож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

Surely then shalt thou lift up thy face without spot, and thou shalt be stedfast and shalt not fear:

16 Б о забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

For thou shalt forget misery; as waters that are passed away shalt thou remember it;

17 В ід півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

And life shall arise brighter than noonday; though thou be enshrouded in darkness, thou shalt be as the morning,

18 І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

And thou shalt have confidence, because there shall be hope; and having searched about, thou shalt take rest in safety.

19 і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

Yea, thou shalt lie down, and none shall make thee afraid; and many shall seek thy favour.

20 А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

But the eyes of the wicked shall fail, and refuge shall vanish from them, and their hope the breathing out of life.