1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

And it came to pass in Iconium that they entered together into the synagogue of the Jews, and so spake that a great multitude of both Jews and Greeks believed.

2 Н евірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

But the Jews who did not believe stirred up the minds of the nations and made evil-affected against the brethren.

3 Т а проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

They stayed therefore a good while, speaking boldly, in the Lord, who gave witness to the word of his grace, giving signs and wonders to be done by their hands.

4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

And the multitude of the city was divided, and some were with the Jews and some with the apostles.

5 К оли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

And when an assault was making, both of the nations and Jews with their rulers, to use ill and stone them,

6 т о, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

they, being aware of it, fled to the cities of Lycaonia, Lystra and Derbe, and the surrounding country,

7 і Євангелію там звіщали.

and there they were announcing the glad tidings.

8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

And a certain man in Lystra, impotent in his feet, sat, lame from his mother's womb, who had never walked.

9 В ін слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

This heard Paul speaking, who, fixing his eyes on him, and seeing that he had faith to be healed,

10 т о голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

said with a loud voice, Rise up straight upon thy feet: and he sprang up and walked.

11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

But the crowds, who saw what Paul had done, lifted up their voices in Lycaonian, saying, The gods, having made themselves like men, are come down to us.

12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

And they called Barnabas Jupiter, and Paul Mercury, because he took the lead in speaking.

13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

And the priest of Jupiter who was before the city, having brought bulls and garlands to the gates, would have done sacrifice along with the crowds.

14 Т а коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

But the apostles Barnabas and Paul, having heard, rent their garments, and rushed out to the crowd, crying

15 т а говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

and saying, Men, why do ye these things? We also are men of like passions with you, preaching to you to turn from these vanities to the living God, who made the heaven, and the earth, and the sea, and all things in them;

16 З а минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

who in the past generations suffered all the nations to go in their own ways,

17 а ле не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

though indeed he did not leave himself without witness, doing good, and giving to you from heaven rain and fruitful seasons, filling your hearts with food and gladness.

18 І , говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

And saying these things, they with difficulty kept the crowds from sacrificing to them.

19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

But there came Jews from Antioch and Iconium, and having persuaded the crowds and stoned Paul, drew him out of the city, supposing him to have died.

20 К оли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

But while the disciples encircled him, he rose up and entered into the city. And on the morrow he went away with Barnabas to Derbe.

21 І , як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

And having announced the glad tidings to that city, and having made many disciples, they returned to Lystra, and Iconium, and Antioch,

22 д уші учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

establishing the souls of the disciples, exhorting them to abide in the faith, and that through many tribulations we must enter into the kingdom of God.

23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

And having chosen them elders in each assembly, having prayed with fastings, they committed them to the Lord, on whom they had believed.

24 Я к вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

And having passed through Pisidia they came to Pamphylia,

25 і , звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

and having spoken the word in Perga, they came down to Attalia;

26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

and thence they sailed away to Antioch, whence they had been committed to the grace of God for the work which they had fulfilled.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

And having arrived, and having brought together the assembly, they related to them all that God had done with them, and that he had opened a door of faith to the nations.

28 І перебували вони немалий час із учнями.

And they stayed no little time with the disciples.