1 П о ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...

On my bed, in the nights, I sought him whom my soul loveth: I sought him, but I found him not.

2 Х ай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...

I will rise now, and go about the city; In the streets and in the broadways Will I seek him whom my soul loveth: I sought him, but I found him not.

3 С піткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?

The watchmen that go about the city found me:—Have ye seen him whom my soul loveth?

4 Н ебагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...

—Scarcely had I passed from them, When I found him whom my soul loveth: I held him, and would not let him go, Until I had brought him into my mother's house, And into the chamber of her that conceived me.

5 З аклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

I charge you, daughters of Jerusalem, By the gazelles, or by the hinds of the field, That ye stir not up, nor awake love, till he please.

6 Х то вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?

Who is this, that cometh up from the wilderness Like pillars of smoke, Perfumed with myrrh and frankincense, With all powders of the merchant? …

7 О сь ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

Behold his couch, Solomon's own: Threescore mighty men are about it, Of the mighty of Israel.

8 У сі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.

They all hold the sword, Experts in war; Each hath his sword upon his thigh Because of alarm in the nights.

9 Н оші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:

King Solomon made himself a palanquin Of the wood of Lebanon.

10 с товпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...

Its pillars he made of silver, Its support of gold, Its seat of purple; The midst thereof was paved love By the daughters of Jerusalem.

11 П ідіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

Go forth, daughters of Zion, And behold king Solomon With the crown wherewith his mother crowned him In the day of his espousals, And in the day of the gladness of his heart.