1 О тож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

I say then, Has God cast away his people? Far be the thought. For I also am an Israelite, of seed of Abraham, of tribe of Benjamin.

2 Н е відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

God has not cast away his people whom he foreknew. Know ye not what the scripture says in Elias, how he pleads with God against Israel?

3 Г осподи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

Lord, they have killed thy prophets, they have dug down thine altars; and I have been left alone, and they seek my life.

4 Т а що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

But what says the divine answer to him? I have left to myself seven thousand men, who have not bowed knee to Baal.

5 Т акож і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

Thus, then, in the present time also there has been a remnant according to election of grace.

6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

But if by grace, no longer of works: since grace is no more grace.

7 Щ о ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

What then? What Israel seeks for, that he has not obtained; but the election has obtained, and the rest have been blinded,

8 я к написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

according as it is written, God has given to them a spirit of slumber, eyes not to see, and ears not to hear, unto this day.

9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

And David says, Let their table be for a snare, and for a gin, and for a fall-trap, and for a recompense to them:

10 н ехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

let their eyes be darkened not to see, and bow down their back alway.

11 Т ож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

I say then, Have they stumbled in order that they might fall? Far be the thought: but by their fall salvation to the nations to provoke them to jealousy.

12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

But if their fall world's wealth, and their loss wealth of nations, how much rather their fulness?

13 К ажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

For I speak to you, the nations, inasmuch as I am apostle of nations, I glorify my ministry;

14 м оже як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

if by any means I shall provoke to jealousy my flesh, and shall save some from among them.

15 К оли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

For if their casting away world's reconciliation, what reception but life from among dead?

16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

Now if the first-fruit holy, the lump also; and if the root holy, the branches also.

17 К оли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

Now if some of the branches have been broken out, and thou, being a wild olive tree, hast been grafted in amongst them, and hast become a fellow-partaker of the root and of the fatness of the olive tree,

18 т о не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

boast not against the branches; but if thou boast, not thou bearest the root, but the root thee.

19 О тже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

Thou wilt say then, The branches have been broken out in order that I might be grafted in.

20 Д обре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

Right: they have been broken out through unbelief, and thou standest through faith. Be not high-minded, but fear:

21 Б о коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

if God indeed has not spared the natural branches; lest it might be he spare not thee either.

22 О тже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Behold then goodness and severity of God: upon them who have fallen, severity; upon thee goodness of God, if thou shalt abide in goodness, since thou also wilt be cut away.

23 Т а й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

And they too, if they abide not in unbelief, shall be grafted in; for God is able again to graft them in.

24 Б о коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

For if thou hast been cut out of the olive tree wild by nature, and, contrary to nature, hast been grafted into the good olive tree, how much rather shall they, who are according to nature be grafted into their own olive tree?

25 Б о не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

For I do not wish you to be ignorant, brethren, of this mystery, that ye may not be wise in your own conceits, that blindness in part is happened to Israel, until the fulness of the nations be come in;

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

and so all Israel shall be saved. According as it is written, The deliverer shall come out of Zion; he shall turn away ungodliness from Jacob.

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

And this is the covenant from me to them, when I shall have taken away their sins.

28 Т ож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

As regards the glad tidings, enemies on your account; but as regards election, beloved on account of the fathers.

29 Б о дари й покликання Божі невідмінні.

For the gifts and the calling of God not subject to repentance.

30 Б о як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

For as indeed ye once have not believed in God, but now have been objects of mercy through the unbelief of these;

31 т ак і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

so these also have now not believed in your mercy, in order that they also may be objects of mercy.

32 Б о замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

For God hath shut up together all in unbelief, in order that he might shew mercy to all.

33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

O depth of riches both of wisdom and knowledge of God! how unsearchable his judgments, and untraceable his ways!

34 Б о хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

For who has known mind of Lord, or who has been his counsellor?

35 А бо хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

or who has first given to him, and it shall be rendered to him?

36 Б о все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

For of him, and through him, and for him all things: to him be glory for ever. Amen.