1 О тож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

2 Н е відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

3 Г осподи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

4 Т а що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

5 Т акож і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

7 Щ о ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

8 я к написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

10 н ехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

11 Т ож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

13 К ажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

14 м оже як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

15 К оли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

17 К оли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

18 т о не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

19 О тже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

20 Д обре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

21 Б о коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

22 О тже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

23 Т а й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

24 Б о коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

25 Б о не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

28 Т ож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

29 Б о дари й покликання Божі невідмінні.

30 Б о як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

31 т ак і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

32 Б о замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

34 Б о хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

35 А бо хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

36 Б о все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.