1 О тож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

И тъй, казвам: Отхвърлил ли е Бог Своите люде? Да не бъде! Защото и аз съм израилтянин, от Авраамовото потомство, от Вениаминовото племе.

2 Н е відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

Не е отхвърлил Бог людете Си, които е предузнал. Или не знаете що казва писанието за Илия? как вика към Бога против Израиля, казвайки:

3 Г осподи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

"Господи, избиха пророците Ти, разкопаха олтарите Ти, и аз останах сам; но и моя живот искат да отнемат".

4 Т а що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

Но що му казва божественият отговор?

5 Т акож і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

Така и в сегашно време има остатък, избран по благодат

6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

Но, ако е по благодат, не е вече от дела, иначе благодатта не е вече благодат.

7 Щ о ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

Тогава какво? Онова, което Израил търсеше, това не получи, но избраните го получиха, а останалите се закоравиха даже до днес:

8 я к написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

както е писано: "Бог им даде дух на безчуствие, очи

9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

И Давид казва:

10 н ехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

Да се помрачат очите им, та да не виждат, И сгърби гърба им за винаги".

11 Т ож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

Тогава казвам: Спънаха ли се, та да паднат? Да не бъде! Но чрез тяхното отклонение дойде спасението на езичниците,за да ги възбуди към ревност.

12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

А, ако тяхното отклонение значи богатство за света и тяхното отпадане

13 К ажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

Защото на вас, които бяхте езичници, казвам, че понеже съм апостол на езичниците, аз славя моята служба,

14 м оже як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

дано по някакъв начин възбудя към ревност тия, които са моя плът, и да спася накои от тях.

15 К оли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

Защото, ако тяхното отхвърляне значи примирение на света, какво ще бъде приемането им, ако не оживяване от мъртвите?

16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

А ако първото от тестото е свято, то и цялото засяване е свято; и ако коренът е свят, то и клоните са свети.

17 К оли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

Но, ако някои клони са били отрязани, и ти, бидейки дива маслина, си бил присаден между тях, и си станал съучастник с тях в тлъстия корен на маслината,

18 т о не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

не се хвали между клоните; но ако се хвалиш, знай, че ти не държиш корена, а коренът тебе.

19 О тже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

Но ще речеш: Отрязаха се клони, за да се присадя аз.

20 Д обре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

Добре, поради неверие те се отрязаха, а ти поради вяра стоиш. Не високоумствувай, но бой се.

21 Б о коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

Защото, ако Бог не пощади естествените клони, нито тебе ще пощади.

22 О тже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Виж, прочее, благостта и строгостта Божии; строгост към падналите, а божествена благост към тебе, ако останеш в тая благост; иначе, и ти ще бъдеш отсечен.

23 Т а й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

Така и те, ако не останат в неверие, ще се присадят; защото Бог може пак да ги присади.

24 Б о коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

Понеже, ако ти си бил отсечен от маслина, по естество дива, и, против естеството, си бил присаден на питомна маслина, то колко повече ония, които са естествени клони, ще се присадят на своята маслина!

25 Б о не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

Защото, братя, за да не се мислите за мъдри, искам да знаете тая тайна, че частично закоравяване сполетя Израиля, само докато влезе пълното число на езичниците.

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

И така целият Израил ще се спаси, както е писано:

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

И ето завета на Мене към тях: Когато отнема греховете им"

28 Т ож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

Колкото за благовестието, те са неприятели, което е за наша полза, а колкото за избора, те са въблюбени заради бащите.

29 Б о дари й покликання Божі невідмінні.

Защото даровете и призванието от Бога са неотменими.

30 Б о як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

Защото както вие някога се непокорявахте (Или: Неповярвахте

31 т ак і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

също така и те сега се не покоряват.

32 Б о замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

Защото Бог затвори всички в непокорство, та към всички да покаже милост.

33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

О колко дълбоко е богатството на премъдростта и знанието на Бога! Колко са непостижими Неговите съдби, и неизследими пътищата Му!

34 Б о хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

Защото, "Кой е познал ума на Господа, Или, кой Му е бил съветник?"

35 А бо хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

или, "Кой от по-напред Му е дал нещо, Та да му се отплати?"

36 Б о все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

Защото всичко е от Него, чрез Него и за Него, Нему да бъде слава до векове. Амин.