1 Т оді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

Тогава дойдоха при Исуса фарисеи и книжници от Ерусалим и казаха:

2 Ч ого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

Защо Твоите ученици престъпват преданието на старейшините? Понеже не си мият ръцете, когато ядат хляб.

3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

А Той в отговор им каза: Защо и вие заради вашето предание престъпвате Божията заповед?

4 Б о Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

Защото Бог каза: “Почитай баща си и майка си”; и

5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

Но вие казвате: Който рече на баща си или майка си: Това мое имане, с което би могъл да си помогнеш, е подарено Богу,

6 т о може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

7 Л ицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

Лицемери! Добре е пророкувал Исаия за вас, като е казал:

8 О ці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

“Тия люде Ме почитат с устните си; Но сърцето им далеч отстои от Мене.

9 Т а однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

Обаче напразно Ми се кланят, като преподават за поучения човешки заповеди”.

10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

И като повика народа, рече им: Слушайте и разбирайте!

11 Н е те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

Това, което влиза в устата, не осквернява човека; но това, което излиза от устата, то осквернява човека.

12 Т оді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

Тогава се приближиха учениците Му и рекоха: Знаеш ли, че фарисеите се съблазниха като чуха тая дума?

13 А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

А Той в отговор рече: Всяко растение, което Моят небесен Отец не е насадил, ще се изкорени.

14 З алишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

Оставете ги; те са слепи водачи; а слепец слепеца ако води, и двамата ще паднат в ямата.

15 А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

Петър в отговор Му рече: Обясни ни тая притча.

16 А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

А Той каза: И вие ли сте още без разумление.

17 Ч и ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

Не разбирате ли, че всичко що влиза в устата, минава в корема, и се изхвърля в захода?

18 Щ о ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

А онова, което излиза из устата, произхожда от сърцето, и то осквернява човека.

19 Б о з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

Защото от сърцето произлизат зли помисли, убийства, прелюбодейства, блудства, кражби, лъжесвидетелства, хули.

20 О це те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

Тия са нещата, които оскверняват човека; а да яде с немити ръце, това не го осквернява.

21 І , вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

И, като излезе оттам, Исус се оттегли в тирските и сидонските страни.

22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

И, ето, една ханаанка излезе от ония места и извика, казвайки: Смили се за мене Господи, Сине Давидов; дъщеря ми зле се мъчи от бяс.

23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

Но Той не й отговори ни дума. Учениците дойдоха и Му се молеха, като рекоха: Отпрати я, защото вика подире ни.

24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

А Той в отговор каза: Аз не съм пратен, освен до загубените овце от Израилевия дом.

25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

А тя дойде, кланяше Му се и казваше: Господи помогни ми.

26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

Той в отговор рече: Не е прилично да се вземе хляба на децата и да се хвърли на кученцата.

27 В она ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

А тя рече: Така, Господи; ни и кученцата ядат от трохите, които падат от трапезата на господарите им.

28 Т оді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

Тогава Исус в отговор й рече: О жено, голяма е твоята вяра; нека ти бъде според желанието. И дъщеря й оздравя в същия час.

29 І , відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

И като замина оттам, Исус дойде при галилейското езеро; и качи се на бърдото и седеше там.

30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

И дойдоха при Него големи множества, които имаха със себе си куци, слепи, неми, недъгави и много други, и сложиха ги пред нозете Му; и Той ги изцели;

31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

Така щото народът се чудеше, като гледаше неми да говорят, недъгави оздравели, куци да ходят, и слепи да гледат. И прославиха Израилевия Бог.

32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

А Исус повика учениците Си и рече: Жално Ми е за народа, защото три дни вече седят при Мене и нямат що да ядат; а не искам да ги разпусна гладни, да не би да им премалее по пътя.

33 А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

Учениците Му казаха: Отгде да имаме в уединено място толкова хляб, че да нахраним такова голямо множество?

34 А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

Исус им каза: Колко хляба имате? А те рекоха: Седем и малко рибки.

35 І Він ізвелів на землі посідати народові.

Тогава заповяда на народа да насядат на земята.

36 І , взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

И като взе седемте хляба и рибите, благодари и разчупи; и даде на учениците, а учениците на народа.

37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

И ядоха всички и наситиха се, и дигнаха останалите къшеи, седем кошници пълни.

38 Ї дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

А ония, които ядоха, бяха четири хиляди мъже, освен жени и деца.

39 І , відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

И като разпусна народа, влезе в ладията, и дойде в магаданските предели.