1 А Йов відповів та й сказав:

¶ But Job answered and said,

2 У важно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Hear diligently my speech, and let this be instead of your consolations.

3 П еретерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Suffer me that I may speak; and after I have spoken, mock on.

4 Х іба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

As for me, is my complaint to man? And if so, why should not my spirit be troubled?

5 О берніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Look upon me and be astonished and lay your hand upon your mouth.

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Even I myself, when I remember, I am afraid, and trembling takes hold on my flesh.

7 Ч ого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

¶ Why do the wicked live and become old and even increase in riches?

8 Н асіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Their seed is with them, established in their sight, and their offspring before their eyes.

9 Д оми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Their houses are safe from fear; neither is the rod of God upon them.

10 С пинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Their cows conceive, and do not abort; their cows calve and do not cast forth their young.

11 В они випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

They send forth their little ones like a flock of sheep, and their children dance.

12 В они голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

They jump at the sound of the timbrel and harp and rejoice at the sound of the organ.

13 П ровадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

They spend their days in pleasure and in a moment go down to Sheol.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Therefore, they say unto God, Depart from us; for we do not desire the knowledge of thy ways.

15 Щ о таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Who is the Almighty that we should serve him? And what profit should we have if we pray unto him?

16 Т а не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Behold that their good is not in their hands; the counsel of the wicked is far from me.

17 Я к часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

¶ How often is the lamp of the wicked put out and their destruction comes upon them, and God distributes sorrows upon them in his anger.

18 В они будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

They shall be as stubble before the wind and as chaff taken up by the whirlwind.

19 Б ог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

God shall lay up his violence for their sons; and he will reward him so that he shall know it.

20 Н ехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

His eyes shall see his destruction, and he shall drink of the wrath of the Almighty.

21 Я ке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

For what delight shall he have in his house after him, being cut off in the number of his months?

22 Ч и буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Shall he teach God knowledge, seeing he judges those that are high?

23 О цей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

This one shall die in the full strength of his beauty, being completely at ease and quiet.

24 д іжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

His breasts are full of milk, and his bones are moistened with marrow.

25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

And another dies in the bitterness of his soul, never having eaten with pleasure.

26 т а порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

They shall lie down alike in the dust, and the worms shall cover them.

27 Т ож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

¶ Behold, I know your thoughts and the imaginations which ye devise against me.

28 Б ож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

For ye say, What is of the house of the prince, and what of the tent of the habitation of the wicked?

29 Т ож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Have ye not asked those that go by the way, and do ye not know their tokens?

30 щ о буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

That the wicked is reserved for the day of destruction, they shall be brought forth to the day of wrath.

31 Х то йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Who shall declare his way to his face? And who shall repay him what he has done?

32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

He shall yet be brought to the grave and shall remain in the tomb.

33 С киби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

The clods of the river valley shall be sweet unto him, and every man shall be drawn after him, as there were innumerable before him.

34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

How then do ye comfort me in vain, given that your answers remain as falsehood?