1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

¶ After this Job opened his mouth and cursed his day.

2 І Йов заговорив та й сказав:

And Job spoke and said,

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Let the day perish in which I was born and the night in which it was said, There is a man child conceived.

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Let that day be darkness; let not God regard it from above; neither let the light shine upon it.

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Let darkness and the shadow of death redeem it; let a cloud dwell upon it; let the blackness of the day terrify it.

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

As for that night, let darkness seize upon it; let it not be joined unto the days of the year; let it not come into the number of the months.

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

O, let that night be solitary; let no song come therein!

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Let them curse it that curse the day, who are ready to raise up their mourning.

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Let the stars of its dawn be darkened; they waited for light, but have none; neither let them see the dawning of the day;

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

because it did not shut up the doors of my mother’s womb nor hide the misery from my eyes.

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

¶ Why did I not die from the womb? Why did I not give up the spirit when I came out of the belly?

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Why did the knees receive me? Of what use the breasts that I should suck?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

For now I should have lain still and been quiet; I should have slept; then I would have been at rest,

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

with the kings and the counsellors of the earth, who built desolate places for themselves;

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

or with princes that had gold, who filled their houses with silver.

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Or, why was I not hidden as an untimely birth, as infants who never saw light?

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

There the wicked cease from troubling; and there the weary are at rest.

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

There the prisoners rest together, they do not hear the voice of the oppressor.

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

The small and the great are there, and the slave is free from his master.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

¶ Why is light given to him that is in misery, and life unto the bitter in soul;

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

who long for death, but it comes not; and search for it more than for hid treasures;

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

who rejoice exceedingly and are glad when they can find the grave;

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

to the man who does not know which way he goes and whom God has hedged in?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

For my sighing comes before I eat, and my roarings are poured out like the waters.

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

For the thing which I greatly feared is come upon me and that which I was afraid of is come unto me.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

I never had prosperity, nor did I secure myself, neither was I at rest; yet trouble came.