1 І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним.

¶ And it came to pass in the month Nisan, in the twentieth year of Artaxerxes, the king, that as wine was before him, I took up the wine and gave it unto the king. And as I had not been sad before in his presence,

2 Т а сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався!

the king said unto me, Why is thy countenance sad, seeing thou art not sick? This is nothing else but brokenness of heart. Then I was very sore afraid

3 І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!...

and said unto the king, Let the king live for ever; why should not my countenance be sad, when the city, the house of my fathers’ sepulchres, lies waste, and its gates are consumed with fire?

4 І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога,

Then the king said unto me, For what dost thou make request? So I prayed to the God of the heavens.

5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!

And I said unto the king, If it pleases the king, and if thy slave has found favour in thy sight, that thou would send me unto Judah, unto the city of my fathers’ sepulchres, that I may rebuild it.

6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.

Then the king said unto me (the queen also sitting by him), For how long shall thy journey be, and when wilt thou return? So the matter pleased the king, and he sent me; and I set him a time.

7 І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,

Moreover, I said unto the king, If it pleases the king, let letters be given me to the captains on the other side of the river, that they may convey me over until I come into Judah,

8 і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

and a letter unto Asaph, the keeper of the king’s forest, that he may give me timber to make beams for the gates of the palace of the house and for the wall of the city and for the house that I shall enter into. And the king granted me, according to the good hand of the LORD upon me.

9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.

¶ Then I came to the captains of the other side of the river and gave them the king’s letters. Now the king had sent princes of the army and horsemen with me.

10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.

When Sanballat, the Horonite, and Tobiah, the slave, the Ammonite, heard of it, it grieved them exceedingly that there was come a man to seek the welfare of the sons of Israel.

11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

So I came to Jerusalem, and was there three days.

12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

And I arose in the night, I and some few men with me; neither did I tell any man what my God had put in my heart to do at Jerusalem; neither was there any beast with me, except the beast that I rode upon.

13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.

And I went out by night by the gate of the valley, even before the fountain of the dragon and to the dung port and considered the walls of Jerusalem, which were broken down, and its gates were consumed with fire.

14 І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.

Then I went on to the gate of the fountain and to the king’s pool, but there was no place for the beast that was under me to pass.

15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.

Then went I up in the night by the brook and considered the wall and turned back and entered by the gate of the valley and so returned.

16 А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.

And the rulers did not know where I had gone or what I had done; neither had I as yet told it to the Jews nor to the priests nor to the nobles nor to the rulers nor to the rest that did the work.

17 І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!...

Then said I unto them, Ye see the distress that we are in, how Jerusalem lies waste and its gates are burned with fire; come, and let us build up the wall of Jerusalem, that we be no longer in reproach.

18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло.

Then I told them how the hand of my God was good upon me and likewise the king’s words that he had spoken unto me. And they said, Let us rise up and build. So they comforted their hands for good.

19 І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?

But when Sanballat, the Horonite, and Tobiah, the slave, the Ammonite, and Geshem, the Arabian, heard it, they laughed us to scorn and despised us and said, What is this thing that ye do? Will ye rebel against the king?

20 А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!

Then I gave them a reply and said unto them, The God of the heavens, he will prosper us; therefore, we, his slaves, will arise and build; but ye have no portion nor righteousness, nor memorial in Jerusalem.