1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.

¶ And Samuel spoke unto all Israel. Now at that time Israel went out to meet the Philistines in battle and pitched their camp beside Ebenezer; and the Philistines pitched theirs in Aphek.

2 І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами. І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.

And the Philistines put themselves in array against Israel; and when they joined battle, Israel was smitten before the Philistines, who slew of the army in the field about four thousand men.

3 І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів.

And when the people returned into the camp, the elders of Israel said, Why has the LORD smitten us today before the Philistines? Let us bring the ark of the covenant of the LORD out of Shiloh unto us that when it comes among us, it may save us out of the hand of our enemies.

4 І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

So the people sent to Shiloh, and they brought from there the ark of the covenant of the LORD of the hosts, who dwells between the cherubim; and the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, were there with the ark of the covenant of God.

5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, аж застогнала земля!

And when the ark of the covenant of the LORD came into the camp, all Israel shouted with such a great shout that the earth trembled.

6 А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі? І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору.

And when the Philistines heard the noise of the shout, they said, What great shout of joy is this in the camp of the Hebrews? And they understood that the ark of the LORD had come into the camp.

7 І полякалися филистимляни, і говорили: Бог прибув до табору! І сказали вони: Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи!

And the Philistines were afraid, for they said, God has come into the camp. And they said, Woe unto us! For yesterday and day before yesterday it was not so.

8 Б іда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!

Woe unto us! Who shall deliver us out of the hand of these mighty gods? These are the gods that smote the Egyptians with all the plagues in the wilderness.

9 З міцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, і воюйте!

Be strong and quit yourselves like men, O ye Philistines, that ye not serve the Hebrews as they have served you; quit yourselves like men and fight.

10 І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.

¶ And the Philistines fought, and Israel was smitten, and they fled each one into his tent, and there was a very great slaughter, for thirty thousand footmen of Israel fell.

11 А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли...

And the ark of God was taken, and the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, were slain.

12 І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його.

¶ And running out of the battle, a man of Benjamin came to Shiloh that same day with his clothes rent and with earth upon his head.

13 І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і закричало все місто!

And when he came, behold Eli sat upon a seat by the wayside watching, for his heart trembled for the ark of God. And when the man came into the city and gave the news, all the city cried out.

14 А Ілій почув голос того крику та й сказав: Що це за голос того натовпу? А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві.

And when Eli heard the noise of the crying, he said, What is the noise of this tumult? And the man came in hastily and told Eli.

15 А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити.

Now Eli was ninety-eight years old, and his eyes had become dim so that he could not see.

16 І сказав той чоловік до Ілія: Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав. І сказав Ілій: Що то сталося, мій сину?

And the man said unto Eli, I come from the battle; I fled today out of the army. And he said unto him, What has happened, my son?

17 І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий!

And the messenger answered and said, Israel fled before the Philistines, and there has been also a great slaughter among the people, and thy two sons also, Hophni and Phinehas, are dead, and the ark of God was taken.

18 І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.

And it came to pass when he made mention of the ark of God, Eli fell from off the seat backward by the side of the gate, and his neck broke, and he died; for he was an old man and heavy. And he had judged Israel forty years.

19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її.

¶ And his daughter-in-law, Phinehas’s wife, was with child, near to be delivered, and when she heard the tidings that the ark of God was taken and that her father-in-law and her husband were dead, she bowed herself and travailed, for her pains had come upon her.

20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: Не бійся, бо ти породила сина! Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.

And about the time of her death the women that stood by her said unto her, Fear not, for thou hast given birth to a son. But she did not answer, neither did she regard it.

21 І вона назвала ім'я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: Відійшла Ізраїлева слава! Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого,

And she named the child Ichabod, saying, The glory is departed from Israel! (Because the ark of God was taken and because of her father-in-law and her husband.)

22 т а й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.

Therefore, she said, The glory is departed from Israel, for the ark of God is taken.