1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

¶ Now when he had ended all his words in the audience of the people, he entered into Capernaum.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

And a certain centurion’s slave, who was dear unto him, was sick and ready to die.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

And when he heard of Jesus, he sent unto him the elders of the Jews, beseeching him that he would come and free his slave.

4 В они ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

And when they came to Jesus, they besought him instantly, saying, That he is worthy that this should be done for him,

5 Б о він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

for he loves our nation and he has built us a synagogue.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

Then Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself, for I am not worthy that thou should enter under my roof;

7 Т ому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

therefore neither did I think myself worthy to come unto thee but say the word, and my slave shall be healed.

8 Б о й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

For I also am a man set under authority, having soldiers under me, and I say unto one, Go, and he goes; and to another, Come, and he comes; and to my slave, Do this, and he does it.

9 П очувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

When Jesus heard these things, he marvelled at him and turned about and said unto the people that followed him, I say unto you that not even in Israel have I found such great faith.

10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

And those that had been sent, returning to the house, found the slave that had been sick whole.

11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

¶ And it came to pass the day after that he went into a city called Nain, and many of his disciples went with him, and many people.

12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

Now when he came near to the gate of the city, behold, there was a dead man carried out, the only son of his mother, and she was a widow; and many people from the city were with her.

13 Я к Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

And when the Lord saw her, he had compassion on her and said unto her, Weep not.

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

And he came and touched the bier, and those that bore him stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

And he that was dead sat up and began to speak. And he delivered him to his mother.

16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

And there came a fear on all, and they glorified God, saying, That a great prophet is risen up among us, and, That God has visited his people.

17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

And this word of him went forth throughout all Judaea and throughout all the region round about.

18 П ро все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

And the disciples of John showed him of all these things.

19 і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

¶ And John calling unto him two of his disciples sent them to Jesus, saying, Art thou he that should come? or look we for another?

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

When the men were come unto him, they said, John the Baptist has sent us unto thee, saying, Art thou he that should come? or look we for another?

21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

And in that same hour he cured many of their infirmities and plagues and of evil spirits, and unto many that were blind he gave sight.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

Then Jesus answering said unto them, Go and tell John the things ye have seen and heard: how the blind see, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, to the poor the gospel is preached;

23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

and blessed is whoever shall not be offended in me.

24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

And when the messengers of John were departed, he began to speak unto the people concerning John, What went ye out into the wilderness to see? A reed shaken by the wind?

25 Т а на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

But what went ye out to see? A man clothed in soft raiment? Behold, those that are gorgeously apparelled and live delicately are in kings’ courts.

26 Н а що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

But what went ye out to see? A prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.

27 Ц е той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

This is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, who shall prepare thy way before thee.

28 К ажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

For I say unto you, Among those that are born of women there is not a greater prophet than John the Baptist, but he that is least in the kingdom of God is greater than he.

29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

And all the people that heard him and the publicans justified God, being baptized with the baptism of John.

30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

But the Pharisees and lawyers rejected the counsel of God against themselves, being not baptized of him.

31 І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

And the Lord said, Unto whom then shall I compare the men of this generation? and to what are they like?

32 П одібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

They are like unto children sitting in the marketplace and calling one to another and saying, We have piped unto you, and ye have not danced; we have mourned to you, and ye have not wept.

33 Б о прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine, and ye say, He has a demon.

34 П рийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

The Son of man is come eating and drinking, and ye say, Behold a gluttonous man and a winebibber, a friend of publicans and sinners!

35 І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

But wisdom is justified of all her children.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

¶ And one of the Pharisees asked him if he would eat with him. And he went into the Pharisee’s house and sat down to food.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

And, behold, a woman who had been a sinner in the city, when she knew that Jesus sat at food in the Pharisee’s house, brought an alabaster box of ointment,

38 і , припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

and stood at his feet behind him weeping and began to wash his feet with tears and wiped them with the hairs of her head and kissed his feet and anointed them with the ointment.

39 П обачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

Now when the Pharisee who had invited him saw it, he spoke within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have known who and what manner of woman this is that touches him, for she is a sinner.

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

And Jesus answering said unto him, Simon, I have something to say unto thee. And he said, Master, say on.

41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

There was a certain creditor who had two debtors: the one owed five hundred denarius, and the other fifty.

42 Я к вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

And when they had nothing to pay, he released them both from their debt. Tell me therefore, which of them will love him most?

43 В ідповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

Simon answered and said, I suppose that he to whom he forgave most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.

44 І , обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

And he turned to the woman and said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thy house, thou didst give me no water for my feet; but she has washed my feet with tears and wiped them with the hairs of her head.

45 П оцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

Thou gavest me no kiss; but this woman since the time I came in has not ceased to kiss my feet.

46 Г олови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

Thou didst not anoint my head with oil; but this woman has anointed my feet with ointment.

47 О сь тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

Therefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much; but to whom little is forgiven, the same loves little.

48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

And he said unto her, Thy sins are forgiven.

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

And those that sat at food with him began to say within themselves, Who is this that forgives sins also?

50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

And he said to the woman, Thy faith has saved thee; go in peace.