1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.

¶ And the sons of Israel set forward and pitched in the plains of Moab on this side Jordan in front of Jericho.

2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.

And Balak, the son of Zippor, saw all that Israel had done to the Amorite.

3 І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.

And Moab was sore afraid of the people because they were many; and Moab was distressed because of the sons of Israel.

4 І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.

And Moab said unto the elders of Midian, Now shall this company lick up all that are round about us, as the ox licks up the herbs of the field. And Balak, the son of Zippor, was king of the Moabites at that time.

5 І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.

Therefore he sent messengers unto Balaam, the son of Beor, to Pethor, which is by the river Eufrates in the land of the sons of his people, to call him, saying, Behold, there is a people come out from Egypt; behold, they cover the face of the earth, and they abide over against me.

6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.

Come now therefore, I pray thee, curse me this people, for they are too mighty for me; peradventure I shall be able to smite them and drive them out of the land; for I know that he whom thou blessest shall be blessed, and he whom thou cursest shall be cursed.

7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.

And the elders of Moab and the elders of Midian departed with the incantations in their hand; and they came unto Balaam and spoke unto him the words of Balak.

8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.

And he said unto them, Lodge here this night, and I will recite the words unto you when the LORD shall speak unto me. So the princes of Moab abode with Balaam.

9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?

And God came unto Balaam and said, Who are these men with thee?

10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

And Balaam said unto God, Balak the son of Zippor, king of Moab, has sent unto me, saying,

11 О сь народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.

Behold, this people that has come out of Egypt, covers the face of the earth; come now, curse me them; peradventure I shall be able to overcome them and drive them out.

12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!

Then God said unto Balaam, Thou shalt not go with them; neither shalt thou curse the people; for they are blessed.

13 І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.

So Balaam rose up in the morning and said unto the princes of Balak, Go back to your land; for the LORD refuses to give me leave to go with you.

14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

And the princes of Moab rose up, and they went unto Balak and said, Balaam refused to come with us.

15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.

¶ And Balak sent yet again princes, more and more honourable than those.

16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

And they came to Balaam and said to him, Thus saith Balak, the son of Zippor, Let nothing, I pray thee, hinder thee from coming unto me;

17 б о справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!

for I will without a doubt honour thee greatly, and I will do whatever thou sayest unto me; come therefore, I pray thee, curse me this people.

18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

And Balaam answered and said unto the slaves of Balak, If Balak would give me his house full of silver and gold, I cannot go beyond the word of the LORD my God, to do anything small or great.

19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.

Now therefore, I pray you, tarry ye also here this night that I may know what the LORD will say unto me again.

20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.

And God came unto Balaam at night and said unto him, If the men come to call thee, rise up, and go with them; but yet the word which I shall say unto thee, that shalt thou do.

21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.

So Balaam rose up in the morning and saddled his female ass and went with the princes of Moab.

22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

¶ And God’s anger was kindled because he went, and the angel of the LORD stood in the way as an adversary against him. Now he was riding upon his ass, and his two servants were with him.

23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.

And the ass saw the angel of the LORD standing in the way with his sword drawn in his hand; and the ass turned aside out of the way and went into the field. Then Balaam smote the ass to turn her into the way.

24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

But the angel of the LORD stood in a path of the vineyards, a wall being on this side and a wall on that side.

25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

And when the ass saw the angel of the LORD, she thrust herself unto the wall and crushed Balaam’s foot against the wall; and he smote her again.

26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.

And the angel of the LORD went further and stood in a narrow place, where was no way to turn either to the right hand or to the left.

27 І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

And when the ass saw the angel of the LORD, she fell down under Balaam; and Balaam’s anger was kindled, and he smote the ass with a staff.

28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?

Then the LORD opened the mouth of the ass, and she said unto Balaam, What have I done unto thee that thou hast smitten me these three times?

29 І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!

And Balaam said unto the ass, Because thou hast mocked me. I wish there were a sword in my hand, for now would I kill thee.

30 І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!

And the ass said unto Balaam, Am I not thine ass upon which thou hast ridden ever since I was thine unto this day? Was I ever accustomed to do so unto thee? And he said, No.

31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

Then the LORD opened the eyes of Balaam, and he saw the angel of the LORD standing in the way and his sword drawn in his hand; and he bowed down his head and fell flat on his face.

32 І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

And the angel of the LORD said unto him, Why hast thou smitten thine ass these three times? Behold, I went out as thine adversary, because thy way is perverse before me.

33 І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.

The ass saw me and turned from me these three times; and if she had not turned from me, I also now would slay thee and leave her alive.

34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.

Then Balaam said unto the angel of the LORD, I have sinned; for I did not know that thou didst stand in the way against me; now therefore, if it displease thee, I will return.

35 І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.

And the angel of the LORD said unto Balaam, Go with the men; but only the word that I shall speak unto thee, that thou shalt speak. So Balaam went with the princes of Balak.

36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.

¶ And when Balak heard that Balaam was come, he went out to meet him unto a city of Moab, which is next to the border of Arnon, which is at the limit of his territory.

37 І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе?

And Balak said unto Balaam, Did I not earnestly send unto thee to call thee? Why hast thou not come unto me? Am I not able indeed to promote thee to honour?

38 І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти.

And Balaam said unto Balak, Behold, I am come unto thee; may I now say something? The word that God puts in my mouth, that shall I speak.

39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту.

And Balaam went with Balak, and they came unto Kirjathhuzoth.

40 І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

And Balak killed oxen and sheep and sent to Balaam and to the princes that were with him.

41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

And on the next day, Balak took Balaam and brought him up into the high places of Baal, and from there he saw the utmost part of the people.