1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

¶ Then we turned and took our journey into the wilderness by the way of the Red sea, as the LORD had said unto me; and we went around Mount Seir many days

2 І сказав Господь до мене, говорячи:

until the LORD spoke unto me, saying,

3 Д осить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

Ye have gone around this mountain long enough; return unto the Aquilon.

4 А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

And command thou the people, saying, Ye are to pass through the border of your brethren, the sons of Esau, who dwell in Seir; and they shall be afraid of you; take care unto yourselves, therefore;

5 Н е дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

do not seek a fight with them; for I will not give you of their land, no, not so much as a foot breadth because I have given Mount Seir unto Esau for an inheritance.

6 Ї жу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

Ye shall buy food from them for money that ye may eat, and ye shall also buy water from them for money that ye may drink.

7 Б о Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

For the LORD thy God has blessed thee in all the works of thy hand; he knows thy walking through this great wilderness; these forty years the LORD thy God has been with thee; thou hast lacked nothing.

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

¶ And when we passed by our brethren, the sons of Esau, who dwelt in Seir, through the way of the plain from Elath and from Eziongaber, we turned and passed by the way of the wilderness of Moab.

9 І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

And the LORD said unto me, Distress not the Moabites, neither contend with them in battle; for I will not give thee of their land for a possession because I have given Ar unto the sons of Lot for an inheritance.

10 П еред тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

(The Emims dwelt therein in times past, a people great, and many and tall as the Anakims,

11 Р ефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

which also were accounted giants as the Anakims; but the Moabites call them Emims.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

The Horims also dwelt in Seir before time, but the sons of Esau inherited from them, and they destroyed them from before them and dwelt in their stead as Israel did in the land of his possession, which the LORD gave unto them.)

13 Т епер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.

Now rise up, said I, and pass the brook Zered. And we went over the brook Zered.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

And the days in which we came from Kadeshbarnea until we were come over the brook Zered, was thirty-eight years until all the generation of the men of war were wasted out from among the camp, as the LORD swore unto them.

15 Т акож і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

For indeed the hand of the LORD was against them, to destroy them from among the camp until they were consumed.

16 І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

So it came to pass, when all the men of war were consumed and dead from among the people

17 т о Господь промовляв до мене, говорячи:

that the LORD spoke unto me, saying,

18 Т и сьогодні проходиш моавську границю Ар.

Thou art to pass the border of Moab today unto Ar,

19 І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

and when thou comest near over against the sons of Ammon, do not distress them nor meddle with them, for I will not give thee of the land of the sons of Ammon any possession because I have given it unto the sons of Lot for an inheritance.

20 З а край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

(That also was accounted a land of giants; giants dwelt therein in another time, and the Ammonites called them Zamzummims,

21 н арод великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

a people great and many and tall as the Anakims; whom the LORD destroyed before the Ammonites; and they inherited from them and dwelt in their stead,

22 я к зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

as he did to the sons of Esau who dwelt in Seir when he destroyed the Horims from before them; and they inherited from them and dwelt in their stead even unto this day.

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

And the Avims who dwelt in Hazerim, even unto Gaza, the Caphtorims, who came forth out of Caphtor, destroyed them and dwelt in their stead.)

24 У ставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

¶ Rise ye up, take your journey, and pass the river Arnon; behold, I have given into thine hand Sihon, the Amorite king of Heshbon, and his land; begin, take possession and contend with him in battle.

25 Т ого дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

This day I will begin to put the dread of thee and the fear of thee upon the peoples that are under the whole heaven, who shall hear the report of thee, and shall tremble and be in anguish because of thee.

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

And I sent ambassadors out of the wilderness of Kedemoth unto Sihon, king of Heshbon, with words of peace, saying,

27 Н ехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

Let me pass through thy land; I will go along by the high way; I will neither turn unto the right hand nor to the left.

28 Ї жу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,

Thou shalt sell me food for money, that I may eat, and give me water for money, that I may drink; I will only pass through on my feet

29 я к зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

(as the sons of Esau, who dwell in Seir, and the Moabites, who dwell in Ar, did unto me) until I shall pass the Jordan into the land which the LORD our God gives us.

30 Т а не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

But Sihon, king of Heshbon, would not let us pass by him, for the LORD thy God had hardened his spirit and made his heart obstinate that he might deliver him into thy hand as until this day.

31 І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

And the LORD said unto me, Behold, I have begun to give Sihon and his land before thee; begin, take possession that thou may inherit his land.

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

Then Sihon came out against us, he and all his people, to fight at Jahaz.

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

But the LORD our God delivered him before us; and we smote him and his sons and all his people.

34 І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

And we took all his cities at that time and utterly destroyed all the cities, the men and the women and the little ones; we left none to remain.

35 Т ільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

We took only the beasts for a prey unto ourselves and the spoil of the cities which we took.

36 В ід Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

From Aroer, which is by the brink of the river of Arnon, and from the city that is by the river even unto Gilead, there was not one city escaped us; the LORD our God delivered all of them before us.

37 Т ільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Only unto the land of the sons of Ammon thou camest not, nor unto any place of the river Jabbok, nor unto the cities in the mountains, nor unto any place that the LORD our God forbade us.