1 С лухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба,

¶ Hear, O Israel: Thou art ready to pass over the Jordan this day to enter in to inherit that of Gentiles greater and mightier than thyself, cities great and fenced up to heaven,

2 н ародом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями?

A people, great and tall, sons of the Anakims, whom thou knowest and of whom thou hast heard say, Who can stand before the sons of Anak!

3 І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі.

Understand, therefore, this day that the LORD thy God is he who passes before thee; as a consuming fire he shall destroy them and humble them before thee, and thou shalt drive them out and destroy them quickly, as the LORD has said unto thee.

4 Н е скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене.

Think not in thine heart, after the LORD thy God has cast them out from before thee, saying, Because of my righteousness the LORD has brought me in to inherit this land; rather for the wickedness of these Gentiles the LORD drives them out from before thee.

5 Н е через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

Not for thy righteousness or for the uprightness of thine heart, dost thou enter in to inherit their land; but for the wickedness of these Gentiles, the LORD thy God drives them out from before thee and that he may confirm the word which the LORD swore unto thy fathers, Abraham, Isaac, and Jacob.

6 І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.

Understand, therefore, that the LORD thy God does not give thee this good land to inherit because of thy righteousness, for thou art a stiffnecked people.

7 П ам'ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа.

¶ Remember, and forget not, how thou hast provoked the LORD thy God to wrath in the wilderness; from the day that thou didst depart out of the land of Egypt until ye came unto this place, ye have been rebellious against the LORD.

8 І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас.

Also in Horeb ye provoked the LORD to wrath, so that the LORD was angry with you to have destroyed you.

9 К оли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.

When I climbed up into the mount to receive the tables of stone, even the tables of the covenant which the LORD made with you, then I abode in the mount forty days and forty nights, without eating bread or drinking water;

10 І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів.

and the LORD delivered unto me two tables of stone written with the finger of God, and on them was written according to all the words which the LORD spoke with you in the mount out of the midst of the fire in the day of the assembly.

11 І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту.

And it came to pass at the end of forty days and forty nights that the LORD gave me the two tables of stone, even the tables of the covenant.

12 І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана.

And the LORD said unto me, Arise, go down quickly from here, for thy people which thou hast brought forth out of Egypt have corrupted themselves; they are quickly turned aside out of the way which I commanded them; they have made themselves a molten image.

13 І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй.

Furthermore, the LORD spoke unto me, saying, I have seen this people, and, behold, it is a stiffnecked people.

14 П озостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього.

Let me alone that I may destroy them and blot out their name from under heaven; and I will make of thee a nation mightier and greater than they.

15 І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх.

So I turned and came down from the mount with the two tables of the covenant in my two hands and the mount burned with fire,

16 І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам!

and I looked, and, behold, ye had sinned against the LORD your God and had made yourselves a molten calf; ye had turned aside quickly out of the way which the LORD had commanded you.

17 І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!...

Then I took the two tables and cast them out of my two hands and broke them before your eyes.

18 І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити,

And I fell down before the LORD, as at the first, forty days and forty nights; I neither ate bread nor drank water because of all your sins in which ye sinned in doing wickedly in the sight of the LORD, to provoke him to anger.

19 б о боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу.

For I was afraid of the anger and hot displeasure with which the LORD was wroth against you to destroy you. But the LORD hearkened unto me at that time also.

20 А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона.

And the LORD was very angry with Aaron to have destroyed him, and I prayed for Aaron also the same time.

21 А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори.

And I took your sin, the calf which ye had made, and burnt it with fire and stamped it and ground it very small even until it was as small as dust, and I cast the dust thereof into the brook that descended out of the mount.

22 І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа.

Also at Taberah and at Massah and at Kibrothhattaavah, ye provoked the LORD to wrath.

23 А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу.

Likewise when the LORD sent you from Kadeshbarnea, saying, Go up and inherit the land which I have given you; then ye rebelled against the commandment of the LORD your God, and ye did not believe him nor hearken to his voice.

24 Н еслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав.

Ye have been rebels against the LORD from the day that I knew you.

25 І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас.

Thus I fell down before the LORD forty days and forty nights, as I fell down at the first, because the LORD had said he would destroy you.

26 І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою!

I prayed, therefore, unto the LORD and said, O Lord GOD, destroy not thy people and thine inheritance, which thou hast ransomed through thy greatness, which thou hast brought forth out of Egypt with a mighty hand.

27 З гадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його,

Remember thy slaves, Abraham, Isaac, and Jacob; look not unto the stubbornness of this people nor to their wickedness nor to their sin,

28 щ об не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.

lest those of the land from which thou didst bring us out say, Because the LORD was not able to bring them into the land which he promised them or because he hated them, he has brought them out to slay them in the wilderness.

29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.

Yet they are thy people and thine inheritance, which thou didst bring out by thy mighty power and by thy outstretched arm.