1 Х то це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!

¶ Who is this that comes from Edom, with red garments from Bozrah? This glorious one in his apparel, travelling in the greatness of his strength? I that speak in righteousness, mighty to save.

2 Ч ого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?

Why art thou red in thine apparel, and thy garments like him that treads in the winefat?

3 С ам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...

I have trodden the winepress alone; and of the peoples there was no one with me; for I have trodden them with my anger and have trampled them with my fury; and their blood sprinkled my garments and stained all my raiment.

4 Б о день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!

For the day of vengeance is in my heart, and the year of my redeemed is come.

5 Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!

And I looked, and there was no one to help; and I wondered that there was no one to uphold me; therefore my own arm brought salvation unto me; and my fury, it upheld me.

6 І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

And I have trampled down the people with my anger and made them drunk in my fury, and I brought down their strength to the earth.

7 Б уду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

¶ I will mention the mercies of the LORD and the praises of the LORD according to all that the LORD has bestowed on us and the greatness of his goodness toward the house of Israel, which he has bestowed on them according to his mercies and according to the multitude of his mercies.

8 І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.

For he said, Surely they are my people, sons that do not lie: and he was their Saviour.

9 В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.

In all their affliction he was afflicted, and the Angel of his face saved them: with his love and with his clemency he redeemed them; and he bore them and carried them all the days of the age.

10 Т а стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...

But they were rebels and angered his holy Spirit; therefore, he was turned to be their enemy, and he himself fought against them.

11 Т оді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

Then he remembered the days of old, of Moses, and his people, saying, Where is he that brought them up out of the sea with the shepherd of his flock? Where is he that put his Holy Spirit within him?

12 Щ о Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?

He that led them by the right hand of Moses with the arm of his glory, he who divided the water before them, thus making himself an everlasting name.

13 Щ о провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?

He that led them through the deep, as a horse in the wilderness, they never stumbled.

14 Я к сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!

The Spirit of the LORD pastored them as a beast that goes down into the valley; so didst thou lead thy people, to make thyself a glorious name.

15 П оглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?

¶ Look down from heaven, and behold from the habitation of thy holiness and of thy glory; where is thy zeal and thy strength, the feeling of thy bowels and of thy mercies toward me? are they restrained?

16 Т ільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!

Doubtless thou art our father, though Abraham be ignorant of us, and Israel not acknowledge us; thou, O LORD, art our father; our everlasting Redeemer is thy name.

17 Н ащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

O LORD, why hast thou made us to err from thy ways? Hast thou hardened our heart to thy fear? Return for thy slaves, for the tribes of thine inheritance.

18 С падщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!

The people of thy holiness have possessed the promised land but a little while: our adversaries have trodden down thy sanctuary.

19 М и стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!

We have been like those over whom thou didst never rule, who were never called by thy name.