1 І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм.

¶ And Nadab and Abihu, the sons of Aaron, took each of them his censer and put fire therein and put incense thereon and offered strange fire before the LORD, which he had never commanded them.

2 І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

And there went out fire from the LORD and devoured them, and they died before the LORD.

3 І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон.

¶ Then Moses said unto Aaron, This is what the LORD spoke, saying, I will be sanctified in those that come near me, and before all the people I will be glorified. And Aaron was silent.

4 І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір.

And Moses called Mishael and Elzaphan, the sons of Uzziel the uncle of Aaron, and said unto them, Come near, carry your brethren from before the sanctuary out of the camp.

5 І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей.

So they went near and carried them in their coats out of the camp, as Moses had said.

6 І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь.

Then Moses said unto Aaron and unto Eleazar and unto Ithamar, his sons, Do not uncover your heads, neither rend your clothes lest ye die and lest wrath come upon the whole congregation; but your brethren, the whole house of Israel, shall lament the burning which the LORD has done.

7 А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

And ye shall not go out from the door of the tabernacle of the testimony, lest ye die; for the anointing oil of the LORD is upon you. And they did according to the word of Moses.

8 А Господь промовляв до Аарона, говорячи:

¶ And the LORD spoke unto Aaron, saying,

9 В ина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь,

Do not drink wine nor strong drink, thou, nor thy sons with thee when ye go into the tabernacle of the testimony, lest ye die; it shall be a perpetual statute throughout your generations;

10 і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим,

and this is that ye may discern between the holy and the profane and between the unclean and the clean

11 і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

and that ye may teach the sons of Israel all the statutes which the LORD has spoken unto them by the hand of Moses.

12 І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше.

¶ And Moses spoke unto Aaron and unto Eleazar and unto Ithamar, his sons that were left, Take the present that remains of the offerings on fire unto the LORD and eat it without leaven beside the altar; for it is most holy:

13 І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано.

Ye must, therefore, eat it in the holy place, because it is thy due and thy sons’ due of the offerings of the LORD on fire; for so I am commanded.

14 А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів.

And the waved breast and elevated shoulder shall ye likewise eat in a clean place, thou and thy sons and thy daughters with thee; for they are thy due and thy sons’ due, which are given out of the sacrifices of the peace of the sons of Israel.

15 С тегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь.

With the offerings of the fat which are to be lit on fire, they shall bring the shoulder which is to be elevated and the breast which shall be waved as a wave offering before the LORD; and it shall be thine and thy sons’ with thee by a perpetual statute, as the LORD has commanded.

16 А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи:

And Moses diligently sought the goat of the sin, and, behold, it was burnt up, and he was angry with Eleazar and Ithamar, the sons of Aaron who were left alive, saying,

17 Ч ому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем.

Why have ye not eaten of the atonement for sin in the holy place? For it is most holy, and God has given it to you to bear the iniquity of the congregation, that they may be reconciled before the LORD.

18 Т ож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав.

Behold, the blood of it was not brought in within the inner sanctuary; ye should indeed have eaten it in the holy place, as I commanded.

19 І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах?

And Aaron replied unto Moses, Behold, today they have offered their sin and their burnt offering before the LORD; with all this, these things have befallen me; therefore if I had eaten of the atonement for sin today, would it have been accepted in the sight of the LORD?

20 І почув Мойсей, і було це добре в його очах.

And when Moses heard that, he was content.