1 Т ого часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів,

¶ At that time, said the LORD, they shall bring out the bones of the kings of Judah and the bones of his princes and the bones of the priests and the bones of the prophets and the bones of the inhabitants of Jerusalem, out of their graves;

2 і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм. Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі!

and they shall spread them before the sun and the moon and all the host of heaven, whom they have loved and whom they have served and after whom they have walked and whom they have sought and whom they have worshipped: they shall not be gathered, nor be buried; they shall be for dung upon the face of the earth.

3 І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.

And death shall be chosen rather than life by all the residue of those that remain of this evil generation, in all the places where I have driven those that remain, said the LORD of the hosts.

4 І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають? Хіба хто відступить, то вже не вертається?

¶ Moreover thou shalt say unto them, Thus hath the LORD said: The one who falls, does he never arise? he who turns away, does he never return?

5 Ч ому відступив оцей єрусалимський народ усевічним відступленням? Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись.

Why then is this people of Jerusalem rebellious with a perpetual rebellion? They hold fast deceit; they refuse to return.

6 П рислухався Я й слухав: неправду говорять, немає нікого, хто б каявсь у своєму лукавстві, говорячи: Що я зробив? Кожен з них обертається до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій...

I hearkened and heard, but they did not speak aright: there was no man that repented of his wickedness, saying, What have I done? each one returned to his course as the horse rushes into the battle.

7 І відає бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знає Господнього права!...

Even the stork in the heaven knows her appointed time; and the turtle dove and the crane and the swallow observe the time of their coming; but my people did not know the judgment of the LORD.

8 Я к ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!

How do ye say, We are wise, and the law of the LORD is with us? Behold, certainly in vain did he make the pen; the scribes were in vain.

9 З асоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнє відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?

The wise men are ashamed, they are dismayed and taken: behold, they have rejected the word of the LORD; and what wisdom is in them?

10 Т ому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!...

Therefore I will give their wives unto others and their fields unto those that shall inherit them: for each one from the least even unto the greatest is given to greed; from the prophet even unto the priest every one deals falsely.

11 І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

For they have treated the destruction of the daughter of my people lightly, saying, Peace, peace, when there is no peace.

12 Ч и вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь...

Were they ashamed when they had committed abomination? No, they were not at all ashamed, neither could they blush: therefore they shall fall among those that should fall: when I visit them, they shall fall, saith the LORD.

13 З беру їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фіґовім дереві фіґ, а їхнє листя пов'яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять...

¶ I will surely cut them off completely, said the LORD: there are no grapes on the vine, nor figs on the fig tree, and the leaf shall fall; and the things that I have given them shall pass away from them.

14 П ощо ми сидимо? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили...

Upon what shall we secure ourselves? Assemble yourselves, and let us enter into the defenced cities, and let us be silent there: for the LORD our God has put us to silence and given us water of gall to drink because we have sinned against the LORD.

15 М и миру чекали, й немає добра, часу вилікування й ось жах!

We looked for peace, but no good came; and for a time of health, and behold trouble!

16 Ч ути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла! І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкує в ньому...

The snorting of his horses was heard from Dan; the whole earth trembled at the sound of the neighing of his strong ones; for they are come and have devoured the land and all that is in it, the city and those that dwell therein.

17 Б о ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немає закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь!

For, behold, I send serpents, cockatrices, among you, which will not be charmed, and they shall bite you, said the LORD.

18 Я ка моя втіха у смутку? Болить мені серце моє...

Because of my strong sorrow, my heart is faint in me.

19 О сь голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?

Behold the voice of the cry of the daughter of my people that comes from a far country: Is not the LORD in Zion? Is not her king in her? Why have they provoked me to anger with their graven images and with vanities of a strange god?

20 М инули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені...

The harvest is past, the summer is ended, and we are not saved.

21 Ч ерез нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло...

For the destruction of the daughter of my people I am devastated; I am in darkness; astonishment has taken hold on me.

22 Ч и немає бальзаму в Ґілеаді? Чи ж немає там лікаря? Чому нема вилікування для доньки народу Мого?

Is there no balm in Gilead; is there no physician there? Why then was there no medicine for the daughter of my people?