1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!

¶ And the Ziphites came unto Saul to Gibeah, saying, Does David not hide himself in the hill of Hachilah, which is before Jeshimon?

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

Then Saul arose and went down to the wilderness of Ziph, having three thousand chosen men of Israel with him, to seek David in the wilderness of Ziph.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

And Saul pitched camp in the hill of Hachilah, which is before the wilderness by the way. But David abode in the wilderness, and he perceived that Saul came after him into the wilderness.

4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

David, therefore, sent out spies and understood that Saul was indeed come.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.

And David arose and came to the place where Saul had pitched camp, and David beheld the place where Saul lay and Abner, the son of Ner, the captain of his host. And Saul lay in the trench, and the people pitched round about him.

6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою!

¶ Then David spoke and said to Ahimelech, the Hittite, and to Abishai, the son of Zeruiah, brother to Joab, saying, Who will go down with me to Saul to the camp? And Abishai said, I will go down with thee.

7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.

So David and Abishai came to the people by night, and, behold, Saul lay sleeping within the trench and his spear stuck in the ground at his head, but Abner and the people lay round about him.

8 І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!

Then Abishai said to David, God has delivered thy enemy into thy hand today; now, therefore, let me smite him, I pray thee, with the spear and pin him to the earth at once, and I will not need a second opportunity.

9 І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?

And David said to Abishai, Do not destroy him, for who has stretched forth his hand against the LORD’s anointed, and remained innocent?

10 І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.

David said furthermore, As the LORD lives, if the LORD does not smite him or his day comes to die or he descends into battle and perishes,

11 Б орони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!

the LORD forbid that I should stretch forth my hand against the LORD’s anointed; but, I pray thee, take thou now the spear that is at his head and the cruse of water and let us go.

12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

So David took the spear and the cruse of water that were at Saul’s head, and they went, and no one saw it nor knew it neither awaked, for they were all asleep because a deep sleep from the LORD had fallen upon them.

13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.

¶ Then David went over to the other side and stood out of the way on the top of the mountain, a great space being between them;

14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?

and David cried to the people and to Abner, the son of Ner, saying, Dost thou not answer, Abner? Then Abner answered and said, Who art thou that dost cry to the king?

15 І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

And David said to Abner, Art not thou a man? And who is there like unto thee in Israel? Why then hast thou not kept thy lord the king? For one of the people came in to destroy the king thy lord.

16 Н е добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?

This thing is not good that thou hast done. As the LORD lives, ye are worthy to die because ye have not kept your master, the LORD’s anointed. And now see where the king’s spear is and the cruse of water that was at his head.

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!

And Saul knew David’s voice and said, Is this thy voice, my son David? And David said, It is my voice, my lord, O king.

18 І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?

And he said, Why does my lord thus pursue after his slave? What have I done? What evil is in my hand?

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!

Now, therefore, I pray thee, let my lord the king hear the words of his slave. If the LORD has stirred thee up against me, let him smell the fragrance of an offering, but if they were the sons of men, let them be cursed before the LORD, for they have driven me out this day from joining myself to the inheritance of the LORD, saying, Go, serve other gods.

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!

Now therefore, do not let my blood fall to the earth before the face of the LORD, for the king of Israel is come out to seek a flea as when one hunts a partridge in the mountains.

21 І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.

¶ Then Saul said, I have sinned; return, my son David; for I will do no more harm unto thee because my life was precious in thine eyes today. Behold, I have played the fool and have erred exceedingly.

22 А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.

And David answered and said, Behold the king’s spear! Let one of the servants come over and take it.

23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.

The LORD render to each one his righteousness and his faithfulness, for the LORD delivered thee into my hand today, but I would not stretch forth my hand against the LORD’s anointed.

24 І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!

And, behold, as thy life has been esteemed today in my eyes, so let my life be esteemed in the eyes of the LORD and let him deliver me out of all affliction.

25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.

Then Saul said to David, Blessed art thou, my son David; without a doubt thou shalt do great things and prevail. So David went on his way, and Saul returned to his place.