1 А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.

¶ And it came to pass that after we had left them and had launched, we came with a straight course unto Coos, and the day following unto Rhodes, and from there unto Patara;

2 І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули.

and finding a ship sailing over unto Phenicia, we went aboard and set forth.

3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти.

Now when we had sighted Cyprus, we left it on the left hand and sailed into Syria and landed at Tyre, for there the ship was to unload her cargo.

4 І , учнів знайшовши, перебули тут сім день. Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.

And finding the disciples, we tarried there seven days, who said to Paul through the Spirit that he should not go up to Jerusalem.

5 І , як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі.

And when we had accomplished those days, we departed; and they all brought us on our way, with wives and children, until we were out of the city; and we knelt down on the shore and prayed.

6 І , попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

And when we had taken our leave one of another, we embarked on the ship, and they returned home again.

7 А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них.

And when we had finished our course from Tyre, we came to Ptolemais and saluted the brethren and abode with them one day.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього.

¶ And the next day Paul and those of us that were with him departed and came unto Caesarea; and we entered into the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, and abode with him.

9 В ін мав чотири панні дочки, що пророкували.

And he had four daughters, virgins, who prophesied.

10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Агав на ім'я.

And as we tarried there many days, there came down from Judaea a certain prophet, named Agabus.

11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган...

And when he was come unto us, he took Paul’s girdle and bound his own hands and feet and said, Thus saith the Holy Spirit, So shall the Jews at Jerusalem bind the man that owns this girdle and shall deliver him into the hands of the Gentiles.

12 Я к почули ж оце, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

And when we heard these things, both we and those of that place besought him not to go up to Jerusalem.

13 А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!

Then Paul answered, What mean ye to weep and to break my heart? For I am ready not only to be bound, but also to die in Jerusalem for the name of the Lord Jesus.

14 І не могли ми його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай діється Божая воля!

And when he would not be persuaded, we ceased, saying, Let the will of the Lord be done.

15 А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили.

¶ And after those days we packed our baggage and went up to Jerusalem.

16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

There went with us also certain of the disciples of Caesarea and brought with them one Mnason of Cyprus, an old disciple, with whom we should lodge.

17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.

And when we arrived at Jerusalem, the brethren received us gladly.

18 А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились.

And the day following, Paul went in with us to see James, and all the elders were gathered.

19 П оздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.

And when he had saluted them, he declared particularly what things God had wrought among the Gentiles by his ministry.

20 Я к вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!

And when they heard it, they glorified the Lord and said unto him, Thou seest, brother, how many thousands of Jews there are who have believed, and they are all zealous of the law;

21 В они ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.

and they are informed of thee that thou teachest all the Jews who are among the Gentiles to forsake Moses, saying that they ought not to circumcise their children, neither to walk after the customs.

22 Щ о ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

What is it therefore? The multitude must needs come together, for they will hear that thou art come.

23 О тже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.

Do therefore this that we say to thee: We have four men among us who have a vow on them;

24 В ізьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.

them take, and purify thyself with them, and pay their expenses, that they may shave their heads, and all may know that those things, of which they were informed concerning thee, are nothing, but that thou thyself dost also walk orderly and keep the law.

25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.

As touching the Gentiles who believe, we have written and concluded that they observe no such thing, except only that they keep themselves from things offered to idols and from blood and from that which has been strangled and from fornication.

26 Т оді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.

Then Paul took the men and the next day, purifying himself with them, entered into the temple to signify the accomplishment of the days of purification until an offering should be offered for each one of them.

27 А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,

¶ And when the seven days were almost ended, the Jews, who were of Asia, when they saw him in the temple, stirred up all the people and laid hands on him,

28 к ричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!

crying out, Men of Israel, help; this is the man that teaches everyone everywhere against the people and the law and this place and further brought Greeks also into the temple and has polluted this holy place.

29 Б о перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

(For before this they had seen Trophimus, an Ephesian, with him in the city, whom they supposed that Paul had brought into the temple.)

30 І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено...

So that all the city was moved, and the people ran together; and they took Paul and drew him out of the temple, and immediately the doors were shut.

31 Я к хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

And as they went about to kill him, tidings came unto the tribunal of the company that all Jerusalem was in an uproar

32 І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

who immediately took soldiers and centurions and ran down unto them; and when they saw the tribunal and the soldiers, they left off beating Paul.

33 П риступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив?

Then the tribunal came near and took him and commanded him to be bound with two chains and demanded to know who he was and what he had done.

34 А ле кожен що інше викрикував у натовпі. І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці.

And some cried one thing, some another, among the multitude; and when he could not know the certainty for the tumult, he commanded him to be carried into the fortress.

35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського,

And when he came upon the stairs, so it was that he was borne of the soldiers because of the violence of the people.

36 б о безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним!

For the multitude of the people followed after, crying, Away with him.

37 А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відказав: То ти вмієш по-грецькому?

And as Paul was to be led into the fortress, he said unto the tribunal, May I speak unto thee? Who said, Canst thou speak Greek?

38 Ч и не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?

Art not thou that Egyptian, who before these days made an uproar and led four thousand men out into the wilderness that were murderers?

39 А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!

But Paul said, I am certainly a Jew, a citizen of Tarsus, a city known in Cilicia; and, I beseech thee, suffer me to speak unto the people.

40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи:

And when he had given him license, Paul stood on the stairs and beckoned with the hand unto the people. And when there was made a great silence, he spoke unto them in the Hebrew tongue, saying,