1 Т ому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

¶ Therefore, leaving now the word of the beginning of the establishment of the Christ, let us go on unto perfection, not laying again the foundation of repentance from works of death, and of faith in God,

2 н ауки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

of the doctrine of the baptisms, and of the laying on of hands, and of the resurrection of the dead, and of eternal judgment.

3 З робимо й це, коли Бог дозволить.

And this we will indeed do, if God permits.

4 Н е можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

For it is impossible that those who once received the light and tasted of that heavenly gift and were made partakers of the Holy Spirit

5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

and likewise have tasted the good word of God and the virtue of the age to come,

6 т а й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

and have backslidden, be renewed again by repentance, crucifying again for themselves the Son of God and putting him to an open shame.

7 Б о земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

For the earth which drinks in the rain that comes often upon it and brings forth herbs in season for those by whom it is dressed receives blessing from God;

8 А ле та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

but that which bears thorns and briers is rejected and is near unto cursing, whose end shall be by fire.

9 Т а ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

¶ But, beloved, we expect better things than these of you, things near unto saving health, though we thus speak.

10 Т а не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

For God is not unjust to forget your work and labour of charity which ye have showed in his name, having helped the saints and helping them.

11 М и ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

But we desire that each one of you show the same diligence until the end for the fulfillment of your hope,

12 щ об ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

that ye not become slothful, but imitators of those who by faith and patience inherit the promises.

13 Б о Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

For when God promised unto Abraham, because he could swear by no greater, he swore by himself,

14 г оворячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

saying, Surely blessing I will bless thee and multiplying I will multiply thee.

15 І , терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

And so, after he had patiently endured, he obtained the promise.

16 Б о люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

For men verily swear by the greater, and an oath for confirmation is to them an end of all controversy.

17 Т ому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

In which God, desiring to show more abundantly unto the heirs of promise the immutability of his counsel, confirmed it by an oath,

18 щ об у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

that by two immutable things, in which it is impossible for God to lie, we might have a strong consolation, who have fled for refuge to lay hold upon the hope set before us,

19 щ о вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

which we have as an anchor of the soul, both sure and steadfast, and which enters even into that which is within the veil,

20 к уди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

where our precursor, Jesus, has entered for us and is made high priest for ever after the order of Melchisedec.