1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,

¶ And it came to pass when all the kings who were on this side of the Jordan, in the mountains and in the valleys and in all the coast of the great sea over against Lebanon, heard these things, the Hittites and the Amorites the Canaanites, the Perizzites, the Hivites, and the Jebusites

2 т о вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

gathered themselves together with one accord to fight with Joshua and with Israel.

3 А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,

¶ But when the inhabitants of Gibeon heard what Joshua had done unto Jericho and to Ai,

4 т о зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,

they worked with prudence and went and made as if they had been ambassadors and took old sacks upon their asses, and wine bottles, old and rent and bound up,

5 і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.

and old patched shoes upon their feet, and old garments upon them, and all the bread of their provision was dry and mouldy.

6 І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.

Thus they came unto Joshua to the camp at Gilgal and said unto him and to the men of Israel, We are come from a far country; now, therefore, make ye a covenant with us.

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?

And the men of Israel said unto the Hivites, Peradventure ye dwell among us, and how shall we make a covenant with you?

8 І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?

And they said unto Joshua, We are thy slaves. And Joshua said unto them, Who are you and where do you come from?

9 І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,

And they said unto him, From very far lands thy slaves are come because of the name of the LORD thy God, for we have heard the fame of him and all that he did in Egypt

10 і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

and all that he did to the two kings of the Amorites, that were on the other side of the Jordan, and to Sihon, king of Heshbon, and to Og, king of Bashan, who was at Ashtaroth.

11 І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

Therefore, our elders and all the inhabitants of our country spoke to us, saying, Take provision with you for the journey and go to meet them and say unto them, We are your slaves; therefore, now make ye a covenant with us.

12 О це наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.

This our bread we took hot for our provision out of our houses on the day we came forth to come unto you, but now, behold, it is dry and mouldy.

13 А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.

These bottles of wine, we also filled new, and, behold, they are rent, and these our garments and our shoes are become old by reason of the very long journey.

14 І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

And the men of Israel took of their provision and did not ask counsel at the mouth of the LORD.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

¶ And Joshua made peace with them and made a covenant with them, to let them live; also the princes of the congregation swore unto them.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.

At the end of three days after they had made a covenant with them, they heard how they were their neighbours and that they dwelt among them.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

And the sons of Israel journeyed and came unto their cities on the third day. Now their cities were Gibeon and Chephirah and Beeroth and Kirjathjearim.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

And the sons of Israel did not smite them because the princes of the congregation had sworn unto them by the LORD God of Israel. And all the congregation murmured against the princes.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

But all the princes said unto all the congregation, We have sworn unto them by the LORD God of Israel; therefore, now we may not touch them.

20 О це зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.

This we will do to them; we will let them live lest wrath come upon us because of the oath which we swore unto them.

21 І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

And the princes said unto them, Let them live but let them be hewers of wood and drawers of water unto all the congregation, as the princes had said unto them.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?

¶ And Joshua called for them, and spoke unto them saying, Why have ye beguiled us, saying, We are very far from you, when ye dwell among us?

23 А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.

Now, therefore, ye are cursed, and ye shall always be slaves and hewers of wood and drawers of water for the house of my God.

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

And they answered Joshua and said, Because it was certainly told thy slaves how the LORD thy God commanded his slave Moses that he was to give you the land and to destroy all the inhabitants of the land from before you; therefore, we feared greatly of our lives because of you and have done this thing.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.

And now, behold, we are in thy hand; as it seems good and right unto thee to do unto us, do.

26 І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

And so did he unto them; he delivered them out of the hand of the sons of Israel, so that they did not slay them.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

And Joshua made them that day hewers of wood and drawers of water for the congregation and for the altar of the LORD, in the place which he should choose; which they are even unto this day.