1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,

The kings west of the Jordan, in the hill country and the valleys and beside the Great Sea toward Lebanon all heard what had happened. These kings were of the Hittites, the Amorites, the Canaanites, the Perizzites, the Hivites, and the Jebusites.

2 т о вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

They gathered together as one to fight against Joshua and Israel.

3 А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,

The people of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and Ai.

4 т о зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,

So they went out to fool him, as men from another land. They took old bags on their donkeys, and skin bags of wine that were old and torn and mended.

5 і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.

They wore old and mended shoes on their feet, and old clothes on themselves. All their bread was dry and broken.

6 І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.

They went to Joshua among the tents at Gilgal. And they said to him and the men of Israel, “We have come from a far country. Now make an agreement with us.”

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?

The men of Israel said to the Hivites, “It may be that you are living within our land. How then can we make an agreement with you?”

8 І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?

But they said to Joshua, “We are your servants.” Then Joshua said to them, “Who are you? Where do you come from?”

9 І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,

They said to him, “Your servants have come from a very far country because of the name of the Lord your God. For we have heard about Him and all He did in Egypt.

10 і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

We heard what He did to the two kings of the Amorites east of the Jordan, to Sihon king of Heshbon and to Og king of Bashan who was at Ashtaroth.

11 І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

So our leaders and all the people of our country said to us, ‘Take what you need for traveling. Go to meet them and tell them, “We are your servants. Now make an agreement with us.’”

12 О це наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.

Our bread was warm when we took it along with what we needed from our houses on the day we left to come to you. But now look, it is dry and broken.

13 А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.

These skin bags that we filled with wine were new. Now look, they are torn. And our clothes and shoes have become old because of the very long way we had to travel.”

14 І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

So the men of Israel took some of their food. They did not ask the Lord what they should do.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

Joshua made peace with them and made an agreement with them, to let them live. And the leaders of the people made a promise to them.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.

But three days after they had made an agreement with them, they heard that they were neighbors who lived in their land.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

Then the people of Israel left that place and came to their cities on the third day. Their cities were Gibeon, Chephirah, Beeroth and Kiriath-jearim.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

But the people of Israel did not kill them because the leaders of the people had made a promise to them by the Lord the God of Israel. All the people complained against the leaders.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

Then all the leaders said to all the people, “We have made a promise to them by the Lord, the God of Israel. Now we cannot touch them.

20 О це зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.

This is what we will do to them. We will let them live, or anger would be upon us for the promise we swore to them.”

21 І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

And the leaders said to them, “Let them live.” So they cut wood and brought water for all the people, as the leaders had told them.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?

Joshua called them and said, “Why have you lied to us, saying, ‘We are very far from you,’ when you are living within our land?

23 А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.

Now you are cursed. You will never stop being servants, cutting wood and bringing water, for the house of my God.”

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

They answered Joshua, “Because it was told to your servants that the Lord your God had told His servant Moses to give you all the land and kill all the people of the land in front of you. We were very much afraid for our lives because of you. That is why we have done this thing.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.

Now see, we are in your hands. Do to us whatever you think is good and right in your eyes.”

26 І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

So he did this to them. He saved them from the hands of the people of Israel. They did not kill them.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

But on that day Joshua made them cut wood and bring water for the people of Israel and for the altar of the Lord, at whatever place He chooses. That was to be their work to this day.