1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Паран.

Now Samuel died. All Israel gathered together and was filled with sorrow for him. They buried him at his house in Ramah. Then David got ready and went down to the desert of Paran.

2 І був чоловік у Маоні, а оселя його на Кармелі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібної худоби та тисячу кіз. І був він на Кармелі, коли стригли отару його.

There was a man in Maon who worked in Carmel. The man was very rich. He had 3, 000 sheep and 1, 000 goats. He was cutting the wool from his sheep in Carmel.

3 А ім'я тому чоловікові Навал, а ім'я жінці його Авіґаїл. А жінка та була доброго розуму та вродлива, чоловік же той був жорстокий та злочинний, із роду Калева.

The man’s name was Nabal, and his wife’s name was Abigail. The woman was of good understanding and beautiful. But the man was bad and sinful in his ways. He was a Calebite.

4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

David heard in the desert that Nabal was cutting the wool from his sheep.

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: Вийдіть на Кармел, і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

So David sent ten young men, saying to them, “Go up to Carmel. Visit Nabal and greet him for me.

6 т а й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і всьому, що твоє, мир!

Say to him, ‘Have a long life. Peace be to you. Peace be to your family. And peace be to all that you have.

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, ми не кривдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі.

I have heard that you have men who cut the wool from your sheep. Now your shepherds have been with us, and we have not done them any wrong. And they have not missed anything all the time they were in Carmel.

8 З апитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що знайде рука твоя!

Ask your young men and they will tell you. So let my young men find favor in your eyes, for we have come on a special day. I ask you to give whatever you have ready to your servants and to your son David.’”

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова. І спинилися.

When David’s young men came, they said all this to Nabal in David’s name. Then they waited.

10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намножилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

But Nabal answered David’s servants, “Who is David? Who is the son of Jesse? There are many servants these days who are leaving their owners.

11 І я візьму хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам людям, яких не знаю, звідки то вони?

Should I take my bread and my water and my meat that I have killed for my wool cutters, and give it to men when I do not know where they came from?”

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли йому всі ці слова.

So David’s young men turned away and returned to David and told him all this.

13 А Давид сказав до людей своїх: Припережіть кожен меча свого! І приперезали кожен меча свого, і приперезав і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при речах.

David said to his men, “Every man put on his sword!” So every man put on his sword, and David put on his sword also. About 400 men went up behind David, while 200 stayed with their things.

14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл, Наваловій жінці, говорячи: Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

But one of the young men told Nabal’s wife Abigail, “See, David sent men from the desert to greet our owner, and he spoke against them.

15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були ми на полі.

But David’s men were very good to us. They did not do anything wrong to us. And we did not miss anything when we were in the fields, as long as we went with them.

16 М уром були вони над нами і вночі, і вдень повсякчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

They were a wall to us night and day, all the time we were with them taking care of the sheep.

17 А тепер пізнай та побач, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити.

So know this and think about what you should do. For bad plans have been made against our owner and all his family. He is such a sinful man that no one can speak to him.”

18 Т оді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зерна, а сто родзинок, та двісті сушених фіґ. І склала це на ослів.

In a hurry Abigail took 200 loaves of bread, two bottles of wine, five sheep ready to eat, five baskets of dry grain, 100 vines of dried grapes and 200 loaves of figs, and loaded them on donkeys.

19 І сказала вона до своїх слуг: Ідіть передо мною, а я ось піду за вами.

She said to her young men, “Go on before me. See, I am coming after you.” But she did not tell her husband Nabal.

20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті, аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй. І вона стрінула їх.

As she went on her donkey and came down hidden by the mountain, David and his men came down toward her, and she met them.

21 А Давид сказав: Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

Now David had said, “It was for nothing that I have watched over all this man has in the desert, so that nothing was missed of all that belonged to him. He has paid me bad for good.

22 Т ак нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!

May God do the same to David and more, if I leave until morning as much as one male alive of all who belong to him.”

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

When Abigail saw David, she got off her donkey in a hurry. Then she put her face to the ground in front of David.

24 І впала вона до ніг йому та й сказала: На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

She fell at his feet and said, “Let the sin be on me alone, my lord. I beg you, let your woman servant speak to you. Listen to the words of your woman servant.

25 Н ехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я його, такий він: Навал ім'я йому, і глупота з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

I beg you, do not let my lord think about this sinful man, Nabal. For he is like his name. Nabal is his name and he is foolish. But I your woman servant did not see my lord’s young men whom you sent.

26 А тепер, мій пане, як живий Господь і як жива душа твоя! Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

So now, my lord, as the Lord lives, and as your soul lives, let the Lord keep you from being guilty of blood. Let Him keep you from punishing with your own hand. And let those who hate you and those who want to hurt my lord be like Nabal.

27 А оце дарунок, якого принесла твоя невільниця своєму панові, буде даний хлопцям, що служать моєму панові.

Now let this gift which your woman servant has brought to my lord be given to the young men who follow my lord.

28 П рости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій провадить війни Господні, і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів.

I beg you, forgive the sin of your woman servant. For the Lord will be sure to make my lord a family that will last. Because my lord is fighting the Lord’s battles. Sin will not be found in you as long as you live.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'язана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх нехай Він її кине, як із пращі!

If men rise up to come after you and try to kill you, then the life of my lord will be taken care of by the Lord your God. But He will throw away the lives of those who hate you, as a rock is thrown from a sling.

30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настановить тебе володарем над Ізраїлем,

The Lord will do to my lord all the good that He has promised you. He will make you ruler over Israel.

31 т о це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!

Then my lord will have no reason to feel sorry or guilty because of killing without cause or punishing by my lord’s own hand. When the Lord does good things for my lord, remember your woman servant.”

32 І сказав Давид до Авіґаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

Then David said to Abigail, “Thanks be to the Lord God of Israel, Who sent you this day to meet me.

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

May thanks be given for your wisdom, and thanks be to you. You have kept me this day from being guilty of blood, and from punishing with my own hand.

34 А ле живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!

The Lord God of Israel has kept me from hurting you. And as the Lord lives, if you had not been quick to come to meet me, for sure not one male would have been left to Nabal until the morning.”

35 І взяв Давид із руки її те, що вона принесла йому, а їй сказав: Іди з миром до свого дому! Бачиш, я послухався голосу твого, і простив тобі!

So David received what she had brought him. He said to her, “Go up to your house in peace. See, I have listened to you and have done what you asked.”

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття в його домі, немов прийняття царське! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'яний. І вона не розповіла йому нічого, ані малого, ані великого аж до світла ранку.

Abigail came to Nabal and saw that he was having a special supper in his house, like the special supper of a king. Nabal’s heart was full of joy, because he was very drunk. So she did not tell him anything until the morning.

37 І сталося, вранці, коли Навал витверезився, то жінка його розповіла йому про цю справу. І завмерло йому серце в його середині, і він став, як камінь.

But in the morning, when the wine had gone out of Nabal, his wife told him these things. And his heart died within him so that he became like a stone.

38 І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер.

The Lord made Nabal die about ten days later.

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що розсудив справу образи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, зло Навала звернув Господь на його голову! І Давид послав, і говорив про Авіґаїл, щоб узяти її собі за жінку.

When David heard that Nabal was dead, he said, “Thanks be to the Lord, Who has punished Nabal for putting me to shame. He has kept His servant from sin. And the Lord has turned the sin of Nabal upon himself.” Then David sent word to Abigail, asking her to be his wife.

40 І прийшли Давидові раби до Авіґаїл на Кармел, і промовляли до неї, говорячи: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку.

When David’s servants came to Abigail at Carmel, they said to her, “David has sent us to you, to take you as his wife.”

41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: Ось твоя служниця готова стати невільницею, щоб мити ноги рабів пана мого!

She stood up and then put her face to the ground, and said, “See, your woman servant will serve you by washing the feet of my lord’s servants.”

42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при ногах її. І пішла вона за Давидовими посланцями, та й стала йому за жінку.

Then she got ready in a hurry and traveled on a donkey, with her five young women who followed her. She followed the men David had sent, and became his wife.

43 А Ахіноам узяв Давида з Їзреелу, і вони обидві стали йому за жінок.

David had taken Ahinoam of Jezreel also. They both became his wives.

44 А Саул віддав дочку свою Мелхолу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

Saul had given his daughter Michal, David’s wife, to Palti the son of Laish, who was from Gallim.