1 Г осподь промовляв до Мойсея, говорячи:

The Lord said to Moses,

2 З роби собі дві срібні сурмі, куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів.

“Make two silver horns of beaten silver. Use them for calling the people together and for having the people move on.

3 І засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.

When both horns sound, all the people will gather in front of you at the door of the meeting tent.

4 А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч.

If only one horn sounds, then the leaders, the heads of the families of Israel, will gather in front of you.

5 А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході.

When you blow the horn to tell of danger, the people whose tents are on the east side will leave.

6 А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони.

When you blow the horn to tell of danger a second time, the people whose tents are on the south side will leave. A horn telling of danger will be blown when they are to move on.

7 А на скликання зборів засурмите, але без сполоху.

But when the people are to be gathered together, you will blow the horn without the sound of danger.

8 А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.

Aaron’s sons, the religious leaders, will blow the horns. This will be a Law for all your people forever.

9 А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів.

When you go to war in your land against those who fight you, then sound the horns to tell of war. That way you will be remembered before the Lord your God, and be saved from those who hate you.

10 А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я Господь, Бог ваш!

On the days you are glad and at the time of your special suppers and on the first days of your months, blow the horns. Blow the horns over your burnt gifts and over your peace gifts. Then you will be remembered before your God. I am the Lord your God.” The Children of Israel Leave Sinai

11 І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва.

On the twentieth day of the second month in the second year, the cloud was lifted from over the meeting tent of the Law.

12 І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран.

The people of Israel moved on from the Desert of Sinai. Then the cloud came down and rested in the desert of Paran.

13 І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея.

So they moved for the first time as the Lord had told them through Moses.

14 І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів.

The flag of the people of Judah left first, by their armies. Amminadab’s son Nahshon was the head of their army.

15 А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів.

Zuar’s son Nethanel was the head of the men of Issachar.

16 А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.

And Helon’s son Eliab was the head of the men of Zebulun.

17 І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії.

When the meeting tent was taken down, the sons of Gershon and Merari left carrying it.

18 І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів.

Next the flag of the people of Reuben left, by their armies. Shedeur’s son Elizur was the head over this army.

19 А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

Zurishaddai’s son Shelumiel was the head of the men of Simeon.

20 А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів.

Deuel’s son Eliasaph was the head of the men of Gad.

21 І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших.

Then the Kohathites left, carrying the holy objects. The meeting tent was set up before they came to the next place.

22 І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів.

Next the flag of the people of Ephraim left, by their armies. Ammihud’s son Elishama was the head over this army.

23 А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів.

Pedahzur’s son Gamaliel was the head of the men of Manasseh.

24 А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів.

Gideoni’s son Abidan was the head of the men of Benjamin.

25 І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв.

Then the flag of the people of Dan left, by their armies. They followed behind all the people of Israel, to watch for danger. Ammishaddai’s son Ahiezer was the head over this army.

26 А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл, син Охрана.

Ochran’s son Pagiel was the head of the men of Asher.

27 А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів.

And Enan’s son Ahira was the head of the men of Naphtali.

28 О це походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.

This was how the people of Israel moved on by their armies.

29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля.

Then Moses said to Hobab the son of Reuel the Midianite, Moses’ father-in-law, “We are going to the place the Lord said He will give to us. Come with us and we will do you good. For the Lord has promised good to Israel.”

30 Т а той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини.

But Hobab said to him, “I will not come. I will go to my own land and family.”

31 А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима.

Moses said, “I beg you, do not leave us. For you know where we should stay in the desert. You will be like eyes for us.

32 І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі.

If you go with us, we will do for you whatever good the Lord does for us.”

33 І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися.

So they traveled for three days from the mountain of the Lord with the special box with the Law of the Lord in front of them looking for a place for them to rest.

34 А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.

The cloud of the Lord was over them during the day, when they moved on.

35 І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця.

When the special box of the Lord moved on, Moses said, “Rise up, O Lord! Let those who hate You be divided. Let those who hate You run away before You.”

36 А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!

And when it rested, he said, “Return, O Lord, to the many thousands of Israel.”