1 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

Then the Lord said to Moses, “Go to Pharaoh and say to him, ‘The Lord, the God of the Hebrews, says this: “Let My people go, so they may worship Me.

2 Б о коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще,

For if you will not let them go, and still hold them,

3 т о ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка.

the hand of the Lord will come with a very bad disease on your animals in the field: on the horses, the donkeys, the camels, the cattle and the flocks.

4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам.

But the Lord will divide the animals of Israel from the animals of Egypt. So nothing will die of all that belongs to the people of Israel.”’”

5 І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї.

The Lord made a time for this, saying, “Tomorrow the Lord will do this in the land.”

6 І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.

So the Lord did this on the next day. All the animals of Egypt died. But not one of the animals died that belonged to the people of Israel.

7 І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!

Pharaoh learned that not one of the animals of Israel was dead. But the heart of Pharaoh was hard. He did not let the people go. Bad Sores Come on Egyptians and Their Animals

8 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.

Then the Lord said to Moses and Aaron, “Fill your hands with ashes from a stove. Let Moses throw them toward the sky in front of Pharaoh.

9 І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї.

And it will become fine dust over all the land of Egypt and will become bad sores on man and animal through all the land of Egypt.”

10 І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині.

So they took ashes from a stove. Moses stood in front of Pharaoh and threw the ashes toward the sky. And it became sores on man and animal.

11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах.

The wonder-workers could not stand in front of Moses because of the sores. For the sores were on the wonder-workers and on all the Egyptians.

12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

But the Lord made the heart of Pharaoh hard. He did not listen to them, just as the Lord had said to Moses. Large Hail and Fire

13 І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

Then the Lord said to Moses, “Get up early in the morning and stand in front of Pharaoh and say to him, ‘The Lord, the God of the Hebrews, says this: “Let My people go, so they may worship Me.

14 Б о цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!

For this time I will send all My troubles on you and your servants and your people. So you may know that there is no one like Me in all the earth.

15 Б о тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі.

For by now I could have put out My hand and hit you and your people with much trouble and great suffering. You would then have been destroyed from the earth.

16 А ле Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.

But I have let you live so you could see My power and so My name may be honored through all the earth.

17 Т и ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити.

But you still use your power against My people by not letting them go.

18 О сь Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.

About this time tomorrow I will send a very heavy hail such as has never been seen in Egypt from the day it began until now.

19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають!

Have your cattle and whatever you have in the field brought to a safe place. For the hail will come down upon every man and animal that is in the field and is not brought home. And they will die.”’”

20 Х то з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.

Any of the people of Egypt who feared the word of the Lord made his servants and animals run to the houses.

21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.

But he who did not listen to the word of the Lord left his servants and animals in the field.

22 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!

The Lord said to Moses, “Put out your hand toward the sky and hail will fall on all the land of Egypt. Hail will fall on man and animal and every plant of the field through all the land of Egypt.”

23 І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю.

Moses put out his special stick toward the sky. Then the Lord sent thunder and hail. And lightning struck the ground. The Lord poured hail on the land of Egypt.

24 І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом.

So there was hail and lightning striking through the hail without stopping. It was very bad, worse than had ever been in all the land of Egypt since it became a nation.

25 І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!

The hail hit all that was in the field through all the land of Egypt, both man and animal. The hail hit every plant of the field and broke down every tree of the field.

26 Т ільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.

Only in the land of Goshen where the people of Israel were, there was no hail.

27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!

Then Pharaoh sent for Moses and Aaron. He said to them, “I have sinned this time. The Lord is right. I and my people are guilty.

28 Б лагайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся...

Pray to the Lord. For there has been enough of God’s thunder and hail. And I will let you go. You will stay here no longer.”

29 І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!

Moses said to him, “When I have gone out of the city, I will spread out my hands to the Lord. The thunder will stop. There will be no more hail. Then you may know that the earth is the Lord’s.

30 А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога!

But I know that you and your servants do not yet fear the Lord God.”

31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.

The flax and the barley were destroyed. For these plants had just begun to grow.

32 А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.

But the other grains were not destroyed, because they grow later.

33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю.

So Moses left the city and Pharaoh. He spread out his hands to the Lord. And the thunder and the hail stopped. The rain no longer poured on the earth.

34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його.

But when Pharaoh saw that the rain and hail and thunder had stopped, he sinned again. He and his servants made their hearts hard.

35 І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

Pharaoh’s heart was not changed. He did not let the people of Israel go, just as the Lord had said by Moses.