1 С лухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба,

“Hear, O Israel! You are crossing over the Jordan today to take the land that belongs to nations greater and stronger than you, with big cities with walls as high as heaven.

2 н ародом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями?

The people there are strong and tall, the sons of Anakim. You know of them and have heard it said, ‘Who can stand in front of the sons of Anak?’

3 І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі.

But know today that it is the Lord your God Who is crossing over before you as a fire that destroys everything. He will destroy them and bring them down before you. So you may drive them out and be quick to destroy them, just as the Lord has told you.

4 Н е скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене.

But after the Lord your God has driven them out before you, do not say in your heart, ‘The Lord has brought me in to take this land because I am right and good.’ It is because of the sin of these nations that the Lord is driving them out in front of you.

5 Н е через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

It is not because of your being right with God that you are going to take their land. But it is because of the sin of these nations that the Lord your God is driving them out in front of you. By this the Lord is proving that He keeps the promise He made to your fathers, to Abraham, Isaac and Jacob.

6 І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.

Understand that it is not because you are right with God that the Lord your God is giving you this good land for your own, for you are a strong-willed people.

7 П ам'ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа.

“Remember and do not forget how you made the Lord your God angry in the desert. You have gone against the Lord from the day you left the land of Egypt until you came to this place.

8 І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас.

Even at Mount Sinai you made the Lord angry. The Lord was so angry with you that He would have destroyed you.

9 К оли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.

I went up the mountain to receive the pieces of stone, the Laws of the agreement which the Lord had made with you. I stayed on the mountain forty days and nights. I did not eat bread or drink water.

10 І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів.

Then the Lord gave me the two pieces of stone written by the finger of God. On them were all the words the Lord had spoken with you on the mountain from the fire on the day of the meeting.

11 І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту.

At the end of forty days and nights the Lord gave me the two pieces of stone, the Laws of the agreement.

12 І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана.

Then the Lord said to me, ‘Get up. Hurry and go down from here. For your people whom you brought out of Egypt have become very sinful. They have been quick to turn away from what I told them. They have made a false god for themselves.’

13 І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй.

And the Lord said to me, ‘I have seen these people. See, they are strong-willed.

14 П озостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього.

Let Me alone, so I may destroy them and destroy their name from under heaven. I will make you into a nation that will be greater and stronger than they.’

15 І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх.

So I turned and came down from the mountain while the mountain was burning with fire. The two pieces of stone of the agreement were in my two hands.

16 І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам!

And I saw that it was true that you had sinned against the Lord your God. You had made for yourselves a calf out of gold. You had been quick to turn away from what the Lord had told you.

17 І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!...

So I took the two pieces of stone and threw them from my hands, and broke them in front of your eyes.

18 І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити,

Then again I fell down before the Lord for forty days and nights. I did not eat bread or drink water, because of all the sin you had done. You did what was sinful in the eyes of the Lord and made Him angry.

19 б о боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу.

I was afraid of the anger of the Lord which was burning against you to destroy you. But the Lord listened to me again.

20 А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона.

The Lord was angry enough with Aaron to destroy him. So I prayed for Aaron at the same time also.

21 А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори.

Then I took your sinful thing, the calf you had made, and burned it with fire and crushed it. I ground it into pieces until it was as fine as dust. And I threw its dust into the river that flowed down from the mountain.

22 І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа.

“You made the Lord angry again at Taberah, Massah and Kibroth-hattaavah.

23 А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу.

The Lord sent you from Kadesh-barnea, saying, ‘Go and take for your own the land I have given you.’ But you went against what the Lord your God told you to do. You did not believe Him or listen to His voice.

24 Н еслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав.

You have gone against the Lord from the day I first knew you.

25 І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас.

“So I fell down before the Lord and lay forty days and nights, because the Lord had said He would destroy you.

26 І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою!

I prayed to the Lord, saying, ‘O Lord God, do not destroy Your people, Your chosen nation, whom You have set free by Your power and brought out of Egypt with a strong hand.

27 З гадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його,

Remember Your servants, Abraham, Isaac and Jacob. Do not look at the strong will or sin or wrong-doing of these people.

28 щ об не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.

Or the land You brought us from may say, “The Lord was not able to bring them into the land He promised them. Because He hated them, He brought them out to kill them in the desert.”

29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.

Yet they are Your people, Your chosen nation, whom You have brought out by Your great power and Your long arm.’