1 А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.

Now Joseph had been taken down to Egypt by the Ishmaelites. And Potiphar, an Egyptian leader, the head of the soldiers of Pharaoh’s house, bought him from the Ishmaelites.

2 І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.

The Lord was with Joseph, and all went well with him. He was in the house of his boss the Egyptian.

3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.

Now his boss saw that the Lord was with him. He saw how the Lord made all that Joseph did go well.

4 І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.

So Joseph found favor in his eyes, and worked only for him. Potiphar made him the one to watch over his house and take care of all that he owned.

5 І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі.

And from the time that he watched over his house and all he owned, the Lord brought good to the Egyptian’s house because of Joseph. The Lord brought good upon all that he owned in the house and in the field.

6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.

So he put all he owned in Joseph’s care. Having Joseph near, he did not need to think about anything but the food he ate. Now Joseph was strong and good-looking.

7 І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!

The time came when his boss’s wife saw him, and she said, “Lie with me.”

8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.

But he would not do it. He said to his boss’s wife, “See, with me near, my boss does not worry about anything in the house. He has put all he owns in my care.

9 Н ема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?

There is no one more important in this house than I. And he has held nothing from me except you, because you are his wife. How then could I do this sinful thing, and sin against God?”

10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.

She spoke to Joseph day after day. But he did not listen to her. He would not lie with her or be with her.

11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.

Then one day Joseph went into the house to do his work. None of the men of the house were inside.

12 І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

She caught him by his coat, saying, “Lie with me!” But he ran out of the house leaving the coat in her hand.

13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,

When she saw that he had left his coat in her hand and had run out of the house,

14 т о покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.

she called the men of her house. And she said to them, “See, this Hebrew has been brought to us to make fun of us. He came in to lie with me, and I cried out with a loud voice.

15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір...

When he heard my loud cry, he left his coat with me and ran outside.”

16 І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому.

She kept his coat with her until his boss came home.

17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.

Then she told him the same story, saying, “The Hebrew servant whom you brought to us came to me to lie with me.

18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.

But when I called out in a loud voice, he left his coat with me and ran outside.”

19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його.

When his boss heard his wife’s story and her words, “This is what your servant did to me,” he became very angry.

20 І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім.

So Joseph’s boss took him and put him in prison, the place where the men who did wrong against the king were put in chains. So there he was in prison.

21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому.

But the Lord was with Joseph, and showed him kindness. He gave him favor in the eyes of the man who watched over the prison.

22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він.

The head of the prison put all the men who were in prison into Joseph’s care. So whatever was done there was because of Joseph.

23 Н ачальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

The head of the prison did not worry about anything under Joseph’s care, because the Lord was with him. The Lord made all go well with whatever Joseph did.