1 А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.

Иосифа привели в Египет, и египтянин Потифар, сановник фараона и начальник его стражи, купил Иосифа у измаильтян, которые его туда привели.

2 І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.

Господь был с Иосифом, и он преуспевал, живя в доме у своего египетского господина.

3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.

Его господин увидел, что Господь с Иосифом и что Он дает ему успех во всем, что он делает.

4 І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.

Иосиф нашел расположение в его глазах и стал его личным слугой. Потифар поставил его над своим домом и доверил ему все свои владения.

5 І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі.

И с тех пор, как он поставил его над своим домом и всеми владениями, Господь благословил дом египтянина ради Иосифа. Благословение Господа было на всем, что было у Потифара, – и в доме, и в поле.

6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.

Поэтому он доверил Иосифу все, что у него было; благодаря Иосифу он мог ни о чем не заботиться, кроме того, чтобы поесть. Иосиф же был хорошо сложен и красив,

7 І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!

и через некоторое время жена его господина стала заглядываться на него и сказала: – Ложись со мной!

8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.

Но он отказался, сказав: – При мне мой господин может ни о чем не заботиться в доме; все, чем он владеет, он доверил мне.

9 Н ема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?

В этом доме я самый главный; мой господин не отказал мне ни в чем, кроме тебя, потому что ты – его жена. Как же я могу совершить такое великое зло и грех против Бога?

10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.

И хотя она уговаривала его каждый день, он отказывался лечь с ней и даже быть с ней.

11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.

Однажды он вошел в дом по своим делам, когда никого из домашних не было в доме.

12 І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

Она схватила его за одежду и сказала: – Ложись со мной! Но он вырвался и убежал, оставив верхнюю одежду у нее в руках.

13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,

Увидев, что он убежал и оставил одежду у нее в руках,

14 т о покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.

она позвала домашнюю прислугу и сказала им: – Смотрите, этого еврея привели к нам в дом, а он оскорбляет нас! Он пришел сюда и хотел лечь со мной, но я стала кричать,

15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір...

а он от моего крика оставил свою одежду и убежал.

16 І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому.

Она держала одежду Иосифа у себя, пока не пришел домой его хозяин.

17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.

Она рассказала ему ту же историю: – Этот раб-еврей, которого ты к нам привел, пришел ко мне и хотел надо мной надругаться,

18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.

но я стала кричать, и он, оставив у меня свою одежду, убежал. Заключение Иосифа в темницу

19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його.

Когда его господин выслушал рассказ жены, которая сказала: «Вот как твой раб обошелся со мной», – он сильно разгневался:

20 І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім.

он взял Иосифа и посадил его в темницу, где были заключены царские узники; и так Иосиф оказался в темнице.

21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому.

Но Господь был с ним; Он явил ему милость и даровал ему расположение в глазах главного стража.

22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він.

Главный страж поставил Иосифа над всеми узниками, и он отвечал за все дела в темнице.

23 Н ачальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

Главный страж мог не заботиться о том, что было вверено Иосифу, потому что Господь был с Иосифом и давал ему успех во всех делах.